Duke Ellington Ko-Ko

Це не альбом у звичному сенсі. У 1940 році Дюк Еллінгтон записував окремі сторони для платівок на 78 обертів, і збірка Dreyfus Jazz просто зібрала чотирнадцять таких записів, зроблених у Чикаго, Голлівуді й Нью-Йорку з березня по жовтень 1940-го — це прямо зазначено на релізі. Звідси й головна особливість: жоден трек не виходить за 3:30, ритм слухання рваний, як у збірці синглів.

Що це за французьке видання 2018 року

Одна платівка, номер 4050538421385 на Dreyfus Jazz. У кредитах названо тільки мастеринг — Філіп Арналь і Рене Амелін; ні заводу, ні інженера, який різав лак, реліз не вказує. Для перевидань архівного джазу це типово, але знати про це варто до покупки.

Що всередині за музику

Discogs визначає стиль однозначно: свінг. Тут «Ko-Ko», «Cotton Tail», «Concerto For Cootie», «Harlem Air Shaft», «In A Mellotone» — усе записане одним оркестром за сім місяців. Матеріал 1940 року і звучить відповідно: моно, шум оригінальних майстрів нікуди не подівся.

Скільки триває

44:38 на двох сторонах, по сім треків на кожній. Сторона A — 22:03, від «Jack The Bear» (3:17) до «Dusk» (3:20). Сторона B — 22:35, найдовший тут «All Too Soon» (3:30), найкоротший «Bojangles» (2:52).

Кому підійде

Тим, хто хоче почути оркестрову епоху в оригінальному вигляді, а не в пізніших стереоперезаписах. Якщо шукаєте цілісний альбомний наратив — його тут немає за визначенням.

Дивіться також сторінку Duke Ellington і решту напрямку Джаз.