Вінілові платівки Duke Ellington

Немає

Камерна студійна сесія 1960 року з Джонні Ходжесом, видана лише 1979-го.

Немає

Камерні записи Еллінгтона кінця 1960-х — початку 1970-х, видані на Pablo.

Немає

Паризька сесія 1963 року з трьома скрипалями — Стефаном Граппеллі, Реєм Неншем і Свендом Асмуссеном.

Немає

Три сюїти, серед них «The Queen’s Suite» для Єлизавети II; альбом отримав «Греммі».

Немає

Сюїта 1971 року, натхненна ідеями Маршалла Маклюена про глобалізацію культур, з пʼєсою «Chinoiserie».

Немає

Дуети Еллінгтона з контрабасистом Реєм Брауном на згадку про Джиммі Блентона — «Pitter Panther Patter».

Немає

Квартет з Джо Пассом, Реєм Брауном і Луї Беллсоном на Pablo — «Cotton Tail», «Love You Madly».

Немає

Оркестр Еллінгтона грає позивні інших біг-бендів епохи свінгу в своїх аранжуваннях.

Немає

Тріо-записи Еллінгтона-піаніста 1966 і 1970 років, видані 1974-го.

Немає

Платівка з титульним свінговим гімном Еллінгтона «It Don’t Mean a Thing».

Немає

Сюїта про Новий Орлеан, нагороджена «Греммі», — «Portrait of Louis Armstrong», останні записи Джонні Ходжеса з оркестром.

Немає

Платівка оркестру кінця 1960-х, присвячена Канаді.

Немає

Присвята Біллі Стрейгорну, записана після його смерті 1967 року, — «Blood Count», «Lotus Blossom».

Немає

Єдиний спільний альбом Френка Сінатри й оркестру Еллінгтона — «Indian Summer», «Follow Me».

Немає

Другий духовний концерт Еллінгтона з голосом Аліс Бабс і піснею «Praise God and Dance».

НемаєВізитна картка

Сюїта за враженнями від турне Азією 1963 року, нагороджена «Греммі»; головні пʼєси — «Isfahan» і «Blue Pepper».

Немає

Записи 1963 року зі шведською співачкою Аліс Бабс.

Немає

Елла Фіцджеральд з оркестром Еллінгтона в баладах і свінгу — «Something to Live For», «Imagine My Frustration».

Немає

Продовження «Ellington ’65»: поп-хіти свого часу в обробці біг-бенду, включно з піснями The Beatles.

Немає

Біг-бенд Еллінгтона грає поп-хіти середини 1960-х, зокрема «Hello, Dolly!» і «Fly Me to the Moon».

Немає

Музика до сценічного шоу 1963 року про історію афроамериканців, з різкою «King Fit the Battle of Alabam’».

Немає

Еллінгтон із саксофоністом Коулменом Гокінсом і солістами оркестру: «Limbo Jazz», «Mood Indigo», «Self Portrait (of the Bean)».

Немає

Платівка оркестру Еллінгтона початку 1960-х.

Немає

Друга частина сесій Еллінгтона з Луї Армстронгом 1961 року.

Немає

Два біг-бенди — Каунта Бейсі й Еллінгтона — грають разом в одній студії: «Battle Royal», «Take the A Train».

Немає

Номінований на «Оскар» саундтрек до фільму «Паризький блюз» з Полом Ньюменом і Сідні Пуатьє, де в кадрі й на записі грає Луї Армстронг.

Немає

Перша спільна сесія Еллінгтона і Луї Армстронга, 1961 рік: «Duke’s Place», «Mood Indigo», «It Don’t Mean a Thing».

Немає

Оркестр переосмислює свою класику, а фортепіано Еллінгтона виходить на передній план.

Немає

Джазова версія «Лускунчика» Чайковського від Еллінгтона і Стрейгорна — «Sugar Rum Cherry», «Toot Toot Tootie Toot».

Немає

Студійна платівка оркестру 1959 року з неспішними, настроєвими пʼєсами.

Немає

Студійна сесія 1959 року з новими пʼєсами для фестивальних виступів оркестру.

Немає

Святкова сесія з Діззі Гіллеспі, Джиммі Рашингом і перкусіоністами — «Malletoba Spank».

Немає

Компаньйон до «Back to Back»: Джонні Ходжес з Еллінгтоном і гостями, серед них трубач Гаррі «Sweets» Едісон.

Немає

Альбом нічних балад — «Solitude», «Mood Indigo», «Where or When».

Немає

Шекспірівська сюїта Еллінгтона і Стрейгорна: кожна пʼєса — портрет героя, від титульної до «Madness in Great Ones».

Немає

Альбом з Розмарі Клуні на аранжуваннях Біллі Стрейгорна — «Sophisticated Lady», «Mood Indigo».

Немає

Платівка Capitol 1955 року з новими інструменталами оркестру середини 1950-х.

Немає

Платівка Capitol 1954 року з танцювальними номерами оркестру Еллінгтона.

Немає

Тріо-альбом, де Еллінгтон грає на фортепіано власні мелодії; пізніше перевиданий як «Piano Reflections».

Немає

Один з перших LP Еллінгтона: розгорнуті версії «Mood Indigo», «Sophisticated Lady», «Solitude» і «The Tattooed Bride».

Немає

Рідкісна сесія лейблу Mercer, де Еллінгтон і Біллі Стрейгорн грають фортепіанні дуети, зокрема «Tonk».