Вінілові платівки Ty Segall

Тай Сігалл із Каліфорнії — той випадок, коли дискографію легше слухати, ніж перелічувати. Він співає, грає на гітарі й за барабанами, веде сольну лінію, паралельно тримає Fuzz і GØGGS, а до того встиг побути в The Traditional Fools, Sic Alps та Epsilons. Почав із касети на крихітному лейблі Wizard Mountain у 2008-му, а за кілька років став головним іменем каліфорнійського гаражу нового покоління. У нас зібралося шість його позицій — від сирого мемфіського релізу 2009 року до альбому, зробленого в домашній студії в Топанзі.

Як змінювався звук

Ранній Сігалл — лоу-фай у прямому сенсі. Lemons 2009 року вийшов на мемфіському Goner Records, записувався в Сан-Франциско та Коста-Месі на початку того ж року силами двох людей і звучить рівно так, як записувався: тісно, перевантажено, з вокалом, що ледве проривається крізь гітару. Twins 2012-го — перший крок убік: сесія тривала з грудня 2011-го по квітень 2012-го в Bauer Mansion, а зводили вже у Fantasy Studios, і різниця в просторі чутна одразу.

Далі масштаб росте. Manipulator 2014 року писався й зводився цілий місяць у сакраментській The Dock разом із Крісом Вудгаусом, зі струнними аранжуваннями Мікала Кроніна — це вже не гараж, а глем-рок із подвійним альбомом і розкладною обкладинкою. Freedom’s Goblin 2018-го зібрано з чотирьох різних студій: частину записав Стів Альбіні в чиказькій Electrical Audio, частину — Бу Мітчелл у мемфіській Royal Recording, тій самій, де свого часу працював Hi Records. Духові знову аранжував Кронін.

Два останніх альбоми в нашій добірці — це навмисні обмеження. На First Taste 2019 року в кредитах немає гітари взагалі: бузукі, кото, мандоліна, омнікорд, блокфлейта, фортепіано, бас і перкусія, плюс саксофон Кроніна й барабани Чарльза Мутгарта. Harmonizer 2021-го, навпаки, збудований навколо синтезаторів і ефекту, що дав альбому назву; Сігалл записав його з Купером Крейном у власній студії Harmonizer у Топанзі. Теги MusicBrainz описують цю траєкторію коротко: garage rock, psychedelic rock, garage punk, lo-fi, glam rock, noise rock.

Що шукати на вінілі

Більшість наших позицій — це реліз-ланцюг Drag City, і він у Сігалла на диво стабільний: лак ріже Джей-Джей Голден у Golden Mastering, метал і пресування — Record Technology Incorporated. Так зроблені Manipulator, Freedom’s Goblin і First Taste. Harmonizer випадає з правила: його тиснули на Smashed Plastic у Чикаго, невеликому заводі, який рідко трапляється в європейських постачаннях.

Окремий випадок — Lemons. Лак різав Джейсон Ворд у Chicago Mastering Service, звідси клеймо CMS і код JW090423 у раннауті; пресували на United Record Pressing, вага 150 грамів. У релізу два тиражі, і відрізняються вони етикеткою: перший — армійський зелений із чорними літерами, другий — жовтий із зеленими. У нас саме другий. Важливо не переплутати: жовтий тут — колір етикетки, а не самої платівки, вініл чорний.

З конвертів найцікавіший у Manipulator — це tip-on gatefold, коли друк наклеюється на щільний картон вручну; всередині вкладка з текстами. У Freedom’s Goblin розкладний конверт, друковані внутрішні пакети й постер, у First Taste — топлоадер. За оцінками колекціонерів на Discogs найвище стоїть Manipulator: 4,6 з 547 голосів.

З чого почати

Якщо ви приходите за впізнаваним каліфорнійським гаражем, беріть Manipulator — це найширше записаний і найкраще зроблений реліз із наших, до того ж подвійний. Якщо цікавить, з чого все починалося, і не лякає сирий звук — Lemons із його мемфіським лейблом і 150-грамовим тиснення. Якщо ж хочеться почути Сігалла, який ламає власні звички, є First Taste без жодної гітари й Harmonizer із синтезаторами.

За навігацією він у нас лежить у психоделічному року, хоча половину дискографії спокійно можна ставити поруч із панком — швидкість і подача звідти.