Вінілові платівки Traveling Wilburys

Traveling Wilburys існували два роки, з 1988-го по 1990-й, і встигли записати два альбоми. Другий із них називається «Vol. 3» — платівки під номером два не існує, це жарт учасників, який дотепер плутає покупців. Гурт складався з Джорджа Гаррісона, Боба Ділана, Тома Петті, Джеффа Лінна й Роя Орбісона, але в кредитах їх не знайти: усі п’ятеро підписані вигаданими прізвищами Вілбері, ніби брати з однієї родини.

Як змінювався звук

На «Volume One» голосів п’ять, і платівка побудована на тому, що кожен веде свій куплет. Записували її швидко й у домашніх умовах — у студії Гаррісона F.P.S.H.O.T. у Генлі-он-Темс, у Lucky Studios і в студії Дейва Стюарта. Звідси відчуття посиденьок, а не сесії: акустичні гітари попереду, ритм-секція скромна, Джим Келтнер б’є рівно стільки, скільки треба.

Рой Орбісон помер наприкінці 1988 року, і другий альбом писали вчотирьох. Це чути одразу: зникла та сама висока драматична лінія, яка на першій платівці тримала «Handle With Care». «Vol. 3» щільніший і жорсткіший, записаний у Wilbury Mountain Studio і знову у Friar Park, за пультом Річард Додд, перкусію додав Рей Купер. Псевдоніми до другого альбому теж змінилися — з Нельсона й Отіса брати перетворилися на Маді, Бу, Спайка й Клейтона.

Слухачі MusicBrainz описують гурт як classic rock, country rock і folk rock приблизно порівну, і це рідкісний випадок, коли теги нічого не спотворюють: рівно з цих трьох речей платівки й зроблені.

Що шукати на вінілі

Обидва наші видання 2016 року зроблені за одним ланцюжком, і ланцюжок цей серйозніший, ніж у середнього перевидання. Ремастеринг робили у Future Disc, лак різали в AcousTech Mastering, а мастерингом займалася Record Technology Incorporated — контора, яку колекціонери знають за аудіофільськими накладами. На «Vol. 3» різчик названий прямо: Кевін Ґрей.

На «Volume One» його ім’я в кредитах не зазначене, зате воно є там, де підробити важче. У ранауті обох сторін вибито KPG@ATM — ініціали Ґрея й скорочення назви AcousTech Mastering. Тобто різав ту саму платівку той самий чоловік, просто на конверті про це не написали. Поруч у ранауті стоїть довгий номер 66699939685 і позначка ARe на першій стороні.

Різниця між двома нашими позиціями — у походженні. «Volume One» зроблений у Європі й тиснутий на GZ Media, «Vol. 3» — американський прес. Обидва по 180 грамів, обидва одинарні. Копірайт на «Volume One» датований 2007 роком: це означає, що звук іде від ремастера 2007-го, а не від оригінальних стрічок 1988-го, і претензій до цього ремастера в спільноті практично немає — середня оцінка релізу 4,65 при більш ніж трьохстах голосах.

З чого почати

Тим, хто хоче почути всіх п’ятьох, іншого варіанта немає — тільки «Volume One», Орбісон співає лише на ньому. Тим, кого цікавить, як гурт звучав, коли перестав бути атракціоном і став просто робочим складом, потрібен «Vol. 3». А тим, хто збирає за різчиком і заводом, приємно буде знати, що обидві платівки різав Кевін Ґрей.

Каталожно обидва альбоми потрапляють у Golden Age of Rock, хоча за фактурою вони ближчі до того, що зібрано в розділі Country/Folk.