Вінілові платівки The Miles Davis Quintet

Під ім’ям The Miles Davis Quintet у каталозі зібрані записи, зроблені для лейбла Prestige у 1955–1956 роках складом, який джазові історики називають першим великим квінтетом Девіса: сам Майлз на трубі, Джон Колтрейн на тенор-саксофоні, Ред Гарланд за фортепіано, Пол Чемберс на контрабасі та «Філлі» Джо Джонс на барабанах. Записував їх усіх один інженер — Руді Ван Гелдер, у власній студії в Гекенсаку, штат Нью-Джерсі, фактично в переобладнаній вітальні батьківського будинку.

MusicBrainz теґує Девіса передусім як jazz, далі jazz fusion, modal jazz і cool jazz. Записи, про які тут ідеться, — це стадія hard bop, до всіх подальших розворотів.

Як змінювалося звучання

«Miles» записали за один день, 16 листопада 1955 року. Шість речей, з них тільки «Stablemates» — не стандарт: решта це пісні з бродвейських мюзиклів і популярний репертуар тридцятих-сорокових. Квінтет тут ще пробує себе: Колтрейн грає стримано, Гарланд задає ліричний тон, темпи середні.

«Steamin’» вийшов із марафонських сесій 1956 року, коли квінтет за два дні записав матеріал одразу на чотири платівки. Різниця чутна одразу: дев’ятихвилинний «Surrey With A Fringe On Top» відкриває платівку, «Salt Peanuts» іде на бібоповій швидкості, і Колтрейн уже грає так, як гратиме через кілька років сам.

Загальний хронометраж теж різний: у «Miles» тридцять три хвилини рівно розділені навпіл, у «Steamin’» майже сорок, причому сторона A тримає двадцять одну хвилину — щільне різання, яке в 1956-му було на межі можливого.

Що шукати на вінілі

У нас два різні преси альбому «Miles», і вони зроблені за протилежними принципами.

Видання Original Jazz Classics 2023 року (OJC-006) — це традиційна лінійка перевидань: етикетки в оригінальному оформленні Prestige, поліетиленовий внутрішній конверт, мастеринг Джорджа Горна на Record Technology Incorporated. Штрихкод у нього надрукований прямо на звороті обкладинки, без стикера — за цим його найпростіше відрізнити від стікерованої версії 2011 року. У Discogs є примітка, яку варто прочитати перед покупкою: тривалості треків там виміряні заново, бо цифри на етикетках у цього альбому суттєво розходяться з реальністю.

Видання Craft Recordings 2024 року (CR00722) зроблено інакше й дорожче. Мастеринг і нарізку лаку виконав Кевін Ґрей у Cohearent Audio безпосередньо з оригінальних мастер-стрічок, його підпис вибито в раннауті обох сторін як KPG@CA. Гальваніку й пресування робила RTI, конверти друкували в Stoughton. На обі-смузі стоїть код SPARS AAA — тобто аналоговий запис, аналоговий мікс, аналогова нарізка, без цифрового етапу взагалі. Мікс тут моно, і це не спрощення: 1955 року альбом і виходив у моно. Оцінка спільноти 4,76 при 186 голосах проти 4,55 при двадцяти у версії OJC.

«Steamin’» у нас представлений лімітованим ремастером 2019 року на синьому напівпрозорому вінілі, ремастеринг Філа Де Лансі у Fantasy Studios. Цей прес мають на Discogs 175 людей, а хочуть 151 — розрив майже нульовий, що для перевидання означає: тираж розібрали, а попит лишився.

З чого почати

Тим, хто заходить у Девіса вперше, логічніше починати зі «Steamin’»: він енергійніший, і квінтет там уже на піку. Решта такого ж періоду зібрана в розділі Jazz.

Слухачам, які приходять від блюзу, ближче виявиться «Miles» із його повільними стандартами; звідти природно рухатися в Blues, звідки цей репертуар значною мірою і виріс.

Є й третій шлях — вибирати не альбом, а прес. Якщо цікавить максимально близька до плівки передача, це версія Кевіна Ґрея; якщо потрібна робоча платівка в звичному оформленні Prestige, беріть OJC.