Вінілові платівки Talk Talk

Наше видання «It’s My Life» — ювілейний тираж до сорокаріччя альбому: оригінал вийшов 1984 року, а платівка, яку продає JPV, датована 2024-м і позначена в нотатках Discogs як «40th Anniversary Half-Speed Master». Різницю рівно в сорок років підтверджує і материнський реліз у базі Discogs — той самий альбом 1984-го, від якого відлічується наше видання. Платівка вийшла на Parlophone з обі-стрічкою, а мастеринг зробив Метт Колтон у Metropolis Studios в Лондоні.

Як змінювалось звучання Talk Talk

Гурт дебютував 1982 року альбомом «The Party’s Over» — типовим синті-попом доби нової хвилі, близьким за духом до тогочасних Duran Duran. «It’s My Life» (1984) — другий альбом і перехідна точка: назва однойменного треку стала найвідомішим хітом гурту, хоча сам альбом залишається за звучанням синті-попом із дедалі складнішими аранжуваннями. Далі трансформація прискорюється: «The Colour Of Spring» (1986) додає живі інструменти й органічніше звучання, а «Spirit Of Eden» (1988) і фінальний «Laughing Stock» (1991) остаточно залишають попси заради розрідженого, імпровізаційного звучання, яке музичні критики згодом назвали одним із витоків пост-року. Після «Laughing Stock» гурт розпався; фронтмен Марк Голліс випустив один сольний альбом 1998 року і відійшов від музики. Показово, що нинішній 40-річний ремастер альбому 1984 року курирував не сторонній фахівець, а Лі Гарріс — оригінальний барабанщик гурту, вказаний у кредитах релізу як один із двох людей, що наглядали за ремастерингом.

Що шукати на вінілі

Це «Half-Speed Master» — платівку різали на половинній швидкості, техніка, яка дає точніший запис високих частот і зазвичай коштує дорожче за звичайний мастеринг. Робота виконана в Metropolis Studios, мастерингом займався Метт Колтон, а супервайзерами ремастерингу в кредитах вказані Лі Гарріс (барабанщик оригінального складу) і Чарлі Холліс. Дев’ять треків на одному диску: чотири на стороні A, п’ять на стороні B. За даними MusicBrainz, найдовший трек — «Renée», третій номер, майже шість з половиною хвилин, а найкоротший — заголовний «Dum Dum Girl», трохи менше чотирьох. У нотатках Discogs зазначено, що всі раноути на цьому тиражі гравійовані, а не штамповані, — деталь, яку варто перевірити на власному примірнику, якщо порівнюєте з давнішими пресами того самого альбому. Видання постачається з обі-стрічкою — паперовою смужкою навколо конверта, типовою для японських і ювілейних західних релізів. У базі Discogs зафіксовано два варіанти раноуту сторони A цього тиражу: один закінчується додатковими літерами «VX» після «MATT @ Metropolis», інший — без них, тоді як сторона B відома лише в одному варіанті. Це означає, що завод, найімовірніше, робив штампи партіями, і власники різних примірників можуть побачити на своїй платівці різний хвіст раноуту — сама музика й мастеринг від цього не змінюються.

З чого почати

Уявлення про Talk Talk як про творців розрідженого, майже амбієнтного «Spirit Of Eden» тут доведеться відкласти: «It’s My Life» фіксує гурт на зовсім іншій стадії, коли він ще працює в рамках синті-попу, хай і з дедалі складнішими аранжуваннями. Тим, хто цінує технічну сторону перевидань, буде цікаво, що цей конкретний ремастер курирував оригінальний барабанщик гурту, а не анонімний інженер лейбла, — рідкісний випадок особистого контролю учасника над власним каталогом через сорок років. Звучання альбому 1984 року найточніше описує пара напрямків: New Wave, до якого офіційно віднесено цей реліз, і Synth Pop/Electro Pop, що ближче до синтезаторної фактури саме цього запису.