Вінілові платівки Serj Tankian

Про Танкяна легко думати як про вокаліста System of a Down — і саме це заважає почути його сольні платівки. MusicBrainz фіксує в його профілі чотири окремі гурти: Forever Young на початку дев’яностих, System of a Down з 1994-го, Serart і Jazz-Iz-Christ, — а найважчі теги в його картці не метал, а experimental rock і progressive rock. Два наші видання 2024 року на Round Hill Records показують саме цього Танкяна. Одразу попередження до картки «Elect The Dead»: там позначено дві платівки, але це не подвійний альбом у звичному сенсі — друга пластинка одностороння, з гравіюванням замість другої сторони.

Як змінювалося звучання

«Elect The Dead» 2007 року Танкян зробив майже сам. У кредитах за ним записані продюсування, звукорежисура, гітара, бас, фортепіано, вокал, синтезатор, драм-програмування, мелодика і дзвіночки — це фактично сольна робота, де запрошені музиканти закривають окремі місця. Барабани грають двоє: Джон Долмаян зі System of a Down і Брайн, відомий за Primus. Зводив Ніл Аврон, мастерив Владо Меллер.

«Harakiri» через п’ять років уже не одиночна вилазка, а студійна робота з нормальним виробничим циклом. Запис ішов на трьох майданчиках — власній Serjical Strike, а також Eastwest Studios і Wooly Mammoth, — зводився там же в Serjical Strike, а мастеринг робили в Masterdisk. Discogs у стилях «Elect The Dead» ставить Alternative Rock, Art Rock і Experimental; на «Harakiri» звучання зібраніше, ближче до пісенної форми.

Спільне в обох — те, що витікає з тегів MusicBrainz, а не з репутації: фортепіано і духові там роблять не менше роботи, ніж гітара, і найгучніші моменти в Танкяна майже завжди оркестровані, а не перевантажені.

Що шукати на вінілі

Обидва видання вийшли однією серією, і це видно з двох незалежних джерел. Каталожні номери стоять поруч: «Harakiri» отримала RHR104VLTPRD, «Elect The Dead» — RHR105VLOPGY. Раннаути підтверджують: у «Elect The Dead» вибито 262816E1, 262816E2 і 262816E3, у «Harakiri» — 262818E1. Номери робіт відрізняються на дві одиниці, тобто обидві платівки різалися в одну зміну на одному майданчику. Для покупця це означає передбачуваність: різниці в підході до нарізки між ними не буде.

«Elect The Dead» влаштований нестандартно. Альбом розкладено на три робочі сторони — A, B і C, — а четверта не програється: замість канавки там гравіювання. Колір вінілу Discogs називає сріблястим, у нашій картці це поле поки порожнє. У комплекті вкладка з текстами.

«Harakiri» комплектується щедріше: розворотний конверт і буклет на чотири сторінки з текстами, фотографією і кредитами. Колір — прозорий червоний, тираж лімітований. І головне, що варто знати заздалегідь: два останні треки на стороні B — бонуси, яких не було в оригінальному виданні 2012 року. Тобто це не просто перевидання в кольорі, а розширена версія альбому.

З чого почати

Слухачеві, який шукає продовження System of a Down, ближчий «Elect The Dead»: він агресивніший, там барабани Долмаяна і найвідоміші сольні речі Танкяна. Той, кому цікавіший композитор, а не фронтмен, отримає більше від «Harakiri» — з двома бонусними треками і мастерингом Masterdisk це найповніша версія альбому на вінілі.

У каталозі Танкян стоїть в альтернативному металі, але за будовою його сольні речі ближчі до прог-року — з переходами розміру, фортепіанними епізодами і структурами, які не повторюються двічі. Якщо збираєте саме таке, дивитися варто в обидва розділи.