Вінілові платівки Rag’n’Bone Man

Рорі Грем узяв сценічне ім’я з британського серіала про лахмітників — Rag’n’Bone Man, у буквальному перекладі «ганчірник». Прізвисько влучне: він справді збирає музику з чужих епох. Голос у нього блюзовий, з тим типом низького хрипу, який зазвичай належить людям удвічі старшим, а от матеріал під цим голосом сучасний — від хіп-хопових бітів на початку кар’єри до великих поп-балад пізніше. Сам він до сольного дебюту довго читав і співав на драм-н-бейсовій сцені Брайтона, і саме звідти в його платівках береться ритмічна щільність, нетипова для соул-вокалістів.

Як змінювалося звучання

«Human» (2017) — це блюз, покладений на біти. Заголовний трек тримається на семпловому циклі й хорі, «Skin» майже акапельна, а між ними лежать речі, зроблені радше за логікою хіп-хопу, ніж соулу. Альбом записували в різних місцях і різними людьми — у титрах сім студій зведення, від Metropolis до Larrabee, і це чутно: платівка звучить як набір сильних окремих записів.

«What Do You Believe In?» (2024) — протилежний випадок. Тут матеріал зібраний в одне ціле, аранжування акустичніші, а Discogs класифікує реліз уже як neo soul з позначкою acoustic. Голос став спокійнішим, драматургія — рівнішою. У тегах слухачів у нього стабільно лідирують r&b і блюз, і другий альбом підтверджує це буквальніше за перший.

Що шукати на вінілі

«Human» у нас — стандартний двомільйонний наклад 2017 року, і це важлива уточнююча деталь: у Discogs він так і підписаний, «не лімітований і не підписаний», бо існували ще й обмежені варіанти з автографом. Зате технічний ланцюжок у нього серйозний: мастеринг Метта Колтона і Мішель Мансіні, лаки різав Баррі Ґрінт в Alchemy Mastering — у раннауті сторін A і B стоїть його прізвисько BAZZA ALCHEMY, вирізане вручну, — а тиснули на Optimal. Дев’ятнадцять треків розкладені на чотири сторони, по чотири-п’ять на кожну, тому канавка не перевантажена.

«What Do You Believe In?» — двійник у deluxe-версії на зеленому прозорому вінілі відтінку, який Discogs описує як coke bottle: не яскраво-зелений, а димчастий, кольору пляшкового скла. Наша картка зараз перелічує три різні зелені терміни одночасно і не згадує, що це саме deluxe-видання; поправимо. Сімнадцять позицій, зокрема дві версії «Lovers In A Past Life» — акустична і звичайна, — які закривають сторону D підряд. Тираж європейський, зафіксованих примірників поки близько чотирьохсот проти майже п’яти з половиною тисяч у «Human», тобто новий альбом об’єктивно рідкісніший.

Дві дрібниці для тих, хто звіряє видання перед покупкою. У нашій картці «Human» лейблом вказана лише Sony Music, тоді як на самому релізі поруч стоїть Best Laid Plans Records — власний сублейбл, під яким альбом і виходив; каталожний номер у них спільний, 88985398541, тож сплутати тираж це не заважає. І друге: записували «Human» у лондонських Pierce Rooms та RAK Studios, а мастерили паралельно в Larrabee й Alchemy — рідкісний випадок, коли на одному диску працювали дві мастеринг-студії відразу. За вісім років оцінка спільноти на цей прес зібралася з понад трьохсот голосів і тримається на 4,46, тобто до тиражу претензій у власників немає.

З чого почати

Порядок тут диктує радше ціна, ніж хронологія: у «Human» зібрані всі впізнавані речі й найширший розкид підходів, а стандартний чорний наклад коштує менше за будь-який кольоровий. Другий альбом має сенс брати, якщо вам сподобався саме голос, а не продакшен — «What Do You Believe In?» дає його в найчистішому вигляді. Колекціонерам кольорових видань логічно починати одразу з другого: зелений deluxe наклад невеликий, і повторного тиражу в цьому кольорі не анонсували. Обидві платівки в нас лежать у напрямку Soul, а якщо потрібні сучасні сусіди, а не класика шістдесятих, дивіться R&B/Neo-Soul.