Вінілові платівки Nils Frahm

На звороті «All Melody» (Erased Tapes, 2018) авторське право сформульоване як каламбур: «All rights reserved. All tapes erased» — пряма гра з назвою лейблу Erased Tapes Records, надрукована прямо в юридичному рядку релізу. Записано альбом у Saal 3 берлінського Funkhaus протягом 2016–2017 років, і Ніс Фрам зіграв на ньому переважну більшість партій сам — фортепіано, гармоніум, челесту, мелотрон, трубний орган, ударну машину і цілий список синтезаторів: Juno, SH2, Taurus, PS3100, 4Voice, модульний.

Як мінявся звук

Ніс Фрам народився 20 вересня 1982 року в Німеччині, виріс поблизу Гамбурга; його батько Клаус Фрам був фотографом і оформлював обкладинки для лейблу ECM. Ранні сольні фортепіанні роботи «Wintermusik» і «The Bells» (обидві 2009) привернули увагу, але справжнє визнання прийшло з альбомом «Felt» (2011) — першим на Erased Tapes, лейблі, з яким він відтоді не розлучається. «Screws» (2012) він записав, відновлюючись після травми великого пальця, і виклав у вільний доступ на власний день народження.

«Spaces» (2013) зібрали з концертних записів за два роки турів. У 2014-му для нього збудували індивідуальне піаніно «Una Corda» — майстер Давід Клавінс, інструмент важить менш як 100 кг і має одну струну на клавішу замість звичних трьох. «Solo» (2015) — імпровізація одним дублем без накладень, записана на «Modell 370», 370-сантиметровому вертикальному піаніно тієї ж майстерні, і номінована на премію IMPALA Album of the Year. Того ж 2015-го Фрам написав свій перший саундтрек — до німецького фільму «Вікторія», знятого одним безперервним 140-хвилинним кадром режисера Себастіана Шиппера, а також записав спільний короткометражний проєкт з Woodkid під назвою «ELLIS», знятий режисером JR. Того ж року він заснував «Piano Day» — свято, яке відзначають на 88-й день року, за кількістю клавіш фортепіано, і разом з Клавінсом побудував наступне піаніно, «Modell 450». У 2016-му вийшли «The Gamble» і супутній реліз «Oddments Of The Gamble» — матеріал, який Фрам записував протягом восьми років. «All Melody» (2018) — наш реліз — з’явився одразу після цього щільного відрізка експериментів з інструментами й форматами.

Що шукати на вінілі

Наш примірник — подвійний вініл, записаний, зведений і спродюсований самим Фрамом; мастеринг — Зіно Мікорей, лак різав Баррі Грінт у Alchemy Mastering. У кредитах — величезний список гостей: Анне Мюллер на віолончелі, Віктор Оррі Арнасон на альті, Річард Кох на трубі, ансамбль вокалістів «Shards» під керівництвом Кірана Бранта, перкусіоністи Тату Ренкко і Ситце Пройксма, Свен Кацирек на бас-марімбі. Ерік Скодвін значиться окремим, дещо загадковим кредитом «Technician [Unheard Sounds]». Видання вкладено в матовий конверт із тисненням, додано 10-сторінковий буклет зі студійними фотографіями й нотатками артиста та стікер із кодом для цифрового завантаження. Штрихкод на стікері плівки — 4050486114407, код лейблу — LC 15952.

З чого почати

Якщо хочете почути, з чого відкривається альбом, — трек A1 «The Whole Universe Wants To Be Touched» задає тон усій платівці ще до того, як вступають перші гості.

Якщо цікавить заголовний трек — C1 «All Melody» стоїть на третій стороні й дав ім’я всьому релізу.

Якщо хочете фінальну крапку — D4 «Harm Hymn» закриває альбом на четвертій стороні, останній із чотирьох треків цієї сторони.

Далі логічно піти в бік напрямку, до якого прив’язана ця платівка в каталозі, — класична музика, або конкретніше в бік неокласики, з якою постійно працює Фрам, — неокласична музика.