Вінілові платівки Ludovico Einaudi

Людовіко Ейнауді — італійський піаніст і композитор, який зробив те, чого академічна музика довго не могла: вивів фортепіанну мініатюру в масову ротацію. Його твори прості за матеріалом і побудовані на повторі — саме тому вони працюють як фон, і саме за це його не люблять критики. Сам Ейнауді на це не зважає: він найбільш слуханий сучасний композитор у світі, і на вініл його купують не менше, ніж на полиці класики.

Як змінювався звук

Le Onde (1996) — це чисте фортепіано соло, дуже тихе, без жодного шару поверх. Eden Roc (1999) додає струнні й перші електронні текстури. In A Time Lapse (2013) записувався в монастирі під Вероною і став його найпопулярнішою роботою: там уже повноцінний ансамбль, і акустика приміщення чути так само виразно, як інструменти. Underwater (2022) повертається до соло — Ейнауді записав його вдома під час карантину. The Summer Portraits (2025) знову з ансамблем і виданий на вінілі з переробленої сировини.

У нашому каталозі він стоїть одразу в двох напрямках — Classical Music і Neoclassical Music. Друга мітка тут точніша: класична форма тут використана, але мова ближча до мінімалізму й кіномузики.

«Einaudi vs Einaudi» 2025 року — окреме EP, повністю присвячене реворку «The Summer Portraits»: у кредитах Discogs переробку підписано іменем Лео Ейнауді, тож це сімейний проєкт, а не сторонній ремікс. Записувався матеріал частково в Abbey Road Studios, а частково — у приватній студії Мело Фйоріто в Дольяні, рідному містечку композитора в П’ємонті. Лак різав Деніел Крігер на заводі SST GmbH, а пресували тираж на німецькому Pallas.

«The Summer Portraits» (2025) пресований не зі звичайної, а з переробленої вінілової маси — «Recycled Black», 180 грам, і це прямо вказано в описі формату на Discogs, а не є лише маркетинговим натяком. Реліз виходить на власному лейблі композитора Ponderosa Music Records, а не на великому мейджорі.

Три найновіші релізи каталогу — «Eden Roc», «The Summer Portraits» і його реворк — усі йдуть через власний лейбл композитора Ponderosa Music, з подальшим ліцензуванням мейджорам на кшталт Universal чи Decca, а не навпаки: імʼя Ейнауді як правовласника стоїть у кредитах першим.

Що шукати на вінілі

Головна пастка його дискографії — збірки. Cinema, Undiscovered Vol. 2 і подібні релізи складаються з композицій, уже виданих на альбомах, і між собою вони теж перетинаються. Купивши дві збірки, легко отримати один і той самий матеріал двічі. Якщо ви збираєте саме альбоми, треба дивитися не на назву, а на позначку про збірник.

Друга особливість: практично всі його релізи виходять подвійниками, хоча за хронометражем часто вмістилися б на одну платівку. Причина в матеріалі — фортепіано з довгим сустейном і дуже тихими місцями, яке на щільній нарізці втрачає саме те, заради чого його слухають.

Einaudi vs Einaudi — окремий випадок: це EP із переробками матеріалу The Summer Portraits, зробленими його сином Лео. Ані альбомом, ані стартовою покупкою воно не є.

З чого почати

In A Time Lapse — найбільш очевидний вхід і найпопулярніший альбом: там є і соло, і ансамбль, і та сама монастирська акустика. Le Onde потрібен тим, хто хоче чисте фортепіано без жодного продакшену — це найтихіша і найранніша його робота. The Summer Portraits підійде тим, кому цікавий Ейнауді сьогодні, і у нас із його платівок зараз забирають саме її.

Поруч на полицях: Neoclassical Music і Downtempo/Ambient/Electronic, куди його часто ставлять слухачі, а не музикознавці.