Вінілові платівки Jozef Van Wissem

Йозеф ван Віссем — нідерландський лютняр і мінімалістичний композитор, що живе в Брукліні. Він вивчав гру на лютні в Нью-Йорку у Патріка О’Браєна, а згодом побудував кар’єру, яку важко звести до одного жанру: сольні композиції для старовинного інструмента, електроніка і музика для кіно. У 2013 році ван Віссем отримав нагороду Cannes Soundtrack Award за партитуру до фільму Джима Джармуша «Тільки закохані виживають» — після цього визнання його платівки почали виходити частіше й переважно лімітованими накладами. У нашому каталозі поки що один його реліз, і це логічно: більшу частину дискографії 2000-х ван Віссем випускав на CD, а на вініл масово перейшов лише з 2011 року.

Як змінювалося звучання

Дебютний альбом «Retrograde Renaissance Lute (A Classical Deconstruction)» (2000) описує метод ван Віссема буквально в назві: він бере ренесансний лютневий репертуар і розбирає його на частини. Вже за три роки на «Simulacrum (Mirror Images For Solo Lute And Electronics)» (2003) до акустичної лютні додається електроніка — поєднання, яке відтоді лишається його фірмовим знаком. Перше десятиліття кар’єри пройшло майже виключно на CD й у лімітованих виданнях; перехід до вінілу як основного формату Discogs фіксує з альбомів «Downland» і «Suite The Hen’s Teeth» (обидва 2011, нумеровані наклади).

Паралельно з цим у творчості з’являється кінематографічна лінія. Ван Віссем написав музику для відеогри The Sims Medieval, а Лондонська національна галерея замовила йому звуковий твір до картини Ганса Гольбейна «Посли». Але найпомітніший поворот — співпраця з режисером Джимом Джармушем: партитура до «Тільки закохані виживають» (2013–2014) принесла Cannes Soundtrack Award, а в 2019 вийшла спільна касета-мікстейп «A Mixed Tape Made By Jozef Van Wissem & Jim Jarmusch». У 2022-му ван Віссем написав музику до «Nosferatu (The Call Of The Deathbird)» — ще одного кіносаундтреку. За словами NPR All Songs Considered, його композиції «heavy and set in hypnotic darkness» («важкі, занурені в гіпнотичну темряву») — і назви альбомів це підтверджують: через усю дискографію тягнеться лексика церковного й апокаліптичного змісту — «Stations Of The Cross», «Hymn For A Fallen Angel», «Apokatastasis», «Behold! I Make All Things New», «Ars Moriendi». Для сольного лютняра, що грає на власноруч виготовленій чорній барочній лютні, це не випадкова стилізація, а наскрізна тема.

Що шукати на вінілі

Наш реліз — «Nobody Living Can Ever Make Me Turn Back» (2017), випущений бельгійським лейблом Consouling Sounds під номером SOULXCVIII. Це один LP, пресований у Франції заводом MPO, з кодом для завантаження цифрової версії в комплекті — про друкований вкладиш чи інші додатки в даних Discogs відомостей немає. У нотатках до релізу лейбл вказав дату завершення роботи буквально: «Concluded on easter, in the year of our lord 2017» — і ця літургійна деталь у службовому полі логічно продовжує церковну тематику назв треків, серед яких «Let Us Come Before His Presence In His Hands Are All The Corners» і «Enable With Perpetual Light The Dullness Of Our Blinded Sight». На самій платівці ван Віссем відповідає за лютню, голос, біти й електроніку; обкладинку намалював Meeuw, фотографію зробила Олена Карпова, а запис звукорежисерувала Паула Кічек. Хронометражу треків Discogs не наводить.

З чого почати

Тому, хто прийшов через кіно й пам’ятає нагороду за «Тільки закохані виживають», варто почути, як звучить сама лютня без кінематографічного контексту — саме такою вона постає на «Nobody Living Can Ever Make Me Turn Back». Тим, хто цікавиться старовинною музикою і хоче почути, як ренесансний інструмент існує в сучасному мінімалістичному контексті, підійде напрямок класична музика — там лютня ван Віссема сусідить з іншими підходами до академічної традиції. А кому цікавіше саме поєднання акустики з електронікою й біт-структурами, варто зазирнути в напрямок електроніка — Discogs заносить цей реліз саме туди поряд із фолком.