Вінілові платівки Bohren & Der Club Of Gore

Скажемо неприємне одразу: Bohren & Der Club Of Gore грають дуже повільно й дуже тихо, і людині, яка чекає джазу для вечері, ця музика здасться просто зупиненою. Темпи в них такі, що між ударами встигаєш подумати. Гурт заснували 1992 року в німецькому Мюльгаймі-на-Рурі четверо музикантів, які до того грали в хардкор-гуртах — і саме звідти, а не з джазового училища, узялася їхня дисципліна. Свій стиль вони самі описали як несвяту суміш повільних джазових балад, думу в дусі Black Sabbath і приглушених дез-метальних звучань. У нас шість їхніх позицій.

Як змінювалося звучання

Перші записи середини дев’яностих ще спираються на гітару й ближче до похмурого пост-року. Усе змінилося 1997 року, коли до складу увійшов Крістоф Клезер із саксофоном: із цього моменту гурт отримав головний свій голос і почав звучати як саундтрек до фільму, якого немає.

Black Earth 2002 року — найвідоміша їхня платівка й найточніша формула: контрабас, електропіано, щітки, саксофон, і майже нічого понад те. Geisterfaust 2005-го пішов у бік чистого експерименту — п’ять довгих п’єс, названих за пальцями руки, майже без мелодій. Dolores 2008 року саксофон прибрав, зробивши ставку на вібрафон і клавіші. Piano Nights 2014-го й Patchouli Blue 2020-го повернули рівновагу: там знову є теми, які можна наспівати, тільки грають їх у три рази повільніше, ніж будь-хто інший.

Що шукати на вінілі

Усе, що ми тримаємо, — подвійні або потрійні комплекти, і причина не в довжині альбомів, а в середньому рівні сигналу. Ця музика настільки тиха, що слухач сам додає гучності на підсилювачі, а разом із музикою голоснішим стає й сам носій: шурхіт, статика, кожна пилинка. Тому для Bohren стан платівки й антистатична обробка перед прослуховуванням дають більше, ніж будь-яка зміна апаратури.

Bohren For Beginners — три платівки й найлегший спосіб зайти, якщо ви не готові одразу купувати конкретний альбом. Це збірка, тобто порядок треків там укладений не автором альбому, а укладачем, і драматургії окремої платівки в ній немає. Для цього гурту втрата менша, ніж могла б бути: їхні альбоми і так слухаються як один довгий стан.

Корисно знати, звідки їхні платівки взагалі беруться на ринку. Частину каталогу видавав американський лейбл Ipecac, заснований Майком Паттоном, — і саме через нього гурт із німецького індустріального міста дізналися за океаном. Європейські перевидання виходять невеликими партіями й майже не допечатуються, тому конкретне видання конкретного альбому може зникнути з продажу на роки, а потім повернутися в іншому оформленні.

З чого почати

Найпростіший вхід — Black Earth: він найбільш мелодійний і найкоротший за відчуттям, попри реальний хронометраж. Якщо хочете перевірити, чи витримаєте крайню форму, беріть Geisterfaust — там гурт не робить слухачеві жодних поступок. А коли потрібна одна платівка на пізній вечір, у якої немає різких місць узагалі, це Patchouli Blue.

У каталозі вони стоять у розділі Nu Jazz, хоча слухати їх часто приходять із зовсім іншого боку — з Downtempo & Ambient, і за способом сприйняття це чесніша сусідка.