Вінілові платівки Hooverphonic

Hooverphonic — бельгійський гурт, заснований 1995 року; спершу вони називали себе просто Hoover, але змінили назву через конфлікт з іншими колективами, які вже використовували цю назву. У нашому каталозі — «Presents Jackie Cane Remixes» (2021, Music On Vinyl): лімітований наклад 2000 нумерованих копій на червоному 180-грамовому вінілі, 12″ на швидкості 45 об/хв.

Від дебютного хіта в кіно Бертолуччі до концептуального альбому під вигаданим ім’ям

За біографією Last.fm, міжнародне визнання гурт здобув завдяки треку «2Wicky» з дебютного альбому «A New Stereophonic Sound Spectacular» — пісня потрапила до саундтреку фільму Бернардо Бертолуччі «Крадучи красу» (1996). Того ж періоду вокалістка-засновниця Лізьє Садоніус мирно залишила гурт, і на початку 1998-го її замінила Ґейке Арнарт. Саме з Арнарт гурт записав «Hooverphonic Presents Jackie Cane» (2002) — концептуальний альбом, названий на честь вигаданої героїні Jackie Cane; за нотатками Discogs, запис і зведення пройшли одразу в кількох студіях Бельгії й Лондона, включно із записом церковного органу в «De Berkenboom» у Сінт-Нікласі та оркестровими сесіями в Olympic Studios. Клавішник-засновник Френк Дюшен пішов із гурту вже після наступного альбому «Blue Wonder Power Milk», а Арнарт залишалася вокалісткою до 2008 року, коли її змінила Ноемі Вольфс — та, своєю чергою, пішла 2015-го. Незмінне ядро гурту весь цей час — басист і продюсер Алекс Каллір і гітарист Реймонд Геертс. За тією ж біографією, пізніше гурт випустив п’ятий студійний альбом «No More Sweet Music» (2005) із чотирма синглами, а рік по тому — збірку «Singles 96-06», що стала останнім релізом на Sony; наступний, шостий альбом «The President of the LSD Golf Club» (2007) гурт записав уже незалежно, у студії Віллі Нельсона в США, розірвавши контракт з мейджор-лейблом; для запису цього альбому гурт свідомо обрав студію кантрі-легенди, а не звичне для себе бельгійсько-лондонське коло студій, у яких народився «Jackie Cane».

Що шукати на вінілі

Це саме перевидання ремікс-збірки 2021 року на Music On Vinyl, а не оригінальний реліз 2002-го. Шість треків: три різні ремікси на «The World Is Mine» (Марк Мулен, Бушемі, Ілай Дженні), ремікс Свена Ґалі на «One», «Sometimes» у мікс-версії Ілая та фінальний трек «The Contract». За нотатками Discogs, оригінальний альбом «Jackie Cane» писався взимку 2001–2002 років: преродакшн і треки — в Midas Studios у Локерені, доопрацювання й хор — у Galaxy Studios в Молі, оркестрові партії — в Olympic Studios в Лондоні, а зведення двох пісень із цього релізу, «Sometimes» і «One», окремо робилося в Synsound у Брюсселі, тоді як решту альбому зводили в лондонській студії Bunk, Junk & Genius. За спільнотою Discogs у цього перевидання 264 власники, 30 позицій у списках бажаного і рейтинг 4.61 з 23 отриманих оцінок — високий бал для нішевого ремікс-видання. За ідентифікаторами Discogs, видання зареєстроване в товаристві авторських прав BIEM/STEMRA, а фонограму випустила й розповсюдила Music On Vinyl B.V., тоді як права на неї належать Sony Music Entertainment.

З чого почати

Починайте саме з цієї ремікс-збірки — вона працює як вхідний квиток до концептуального альбому «Jackie Cane» 2002 року, показуючи його пісні в танцювальних клубних обробках.

Якщо цікавить сам оригінальний, більш оркестровий і атмосферний бік цього альбому — перегляньте наш напрямок Тріп-хоп.

А якщо хочете почути ширший електронний контекст, у якому Discogs офіційно класифікує цей реліз, — напрямок Електроніка покаже суміжні записи (це не наш внутрішній напрямок гурту, а саме жанрова класифікація Discogs).