Вінілові платівки Christian Löffler

Крістіан Льоффлер (Christian Löffler) — німецький продюсер і артист електронної сцени, відомий мелодійним, майже мінімалістичним технозвучанням і атмосферними аудіовізуальними лайв-шоу; за біографією Last.fm, він виступав на розпроданих концертних майданчиках і хедлайнив фестивалі по всьому світу. У нашому каталозі — «Parallels: Shellac Reworks» (2021, Deutsche Grammophon): подвійна платівка на швидкості 45 об/хв у розкладній обкладинці.

Техно-продюсер на найстарішому класичному лейблі світу

Показово вже саме те, на якому лейблі вийшов цей реліз: Deutsche Grammophon — найстаріший класичний лейбл у світі, а не звична для Льоффлера електронна інфраструктура. Назва «Shellac Reworks» прямо вказує на концепцію альбому — переосмислення старих записів на шелаку, 78-обертових платівках докомп’ютерної ери, крізь техно-призму самого Льоффлера; назви треків прямо відсилають до класичних творів — «Parsifal», «Moldau», «Pastoral», «Nocturne», «Fate». У кредитах Discogs Льоффлер вказаний одразу в чотирьох ролях для цього релізу — автор музики, продюсер, а також автор живопису й фотографії для оформлення видання, тобто весь візуальний бік альбому зроблений ним особисто, а не найнятими художниками. Виконавчим продюсером виступив Крістіан Бадзура (Christian Badzura) — куратор напряму сучасної музики на Deutsche Grammophon, який і стоїть за нетиповим для лейбла запрошенням техно-артиста; за контрактом і супроводом релізу в кредитах Discogs також окремо значаться A&R-менеджер Ануш Алімірзаі (Anusch Alimirzaie) і продакшн-менеджер Олівер Крайсіг (Oliver Kreyssig) — тобто над одним технорелізом працювала повноцінна класична студійна команда великого лейбла, а не невеликий електронний бутік-штат, до якого Льоффлер звик у власних попередніх виданнях.

Що шукати на вінілі

За нотатками Discogs, повна назва альбому надрукована лише на корінці, тоді як на самій обкладинці — тільки скорочене «Parallels»; комплект включає повноформатну картонну вставку з додатковим артворком, трек-листом і кредитами, а внутрішні конверти — друковані картонні з власним дизайном, а не звичайні білі. Десять треків розподілені на чотирьох сторонах, і сторона D — це єдиний трек «Funebre» тривалістю 13:41, найдовший на всій платівці; для порівняння, сторона A теж виходить довгою через «Moldau» (7:21) — другий трек альбому, назва якого перегукується зі знаменитою симфонічною поемою Бедржиха Сметани. Мастерингом займався Зіно Мікорай (Zino Mikorey), видання випущено на швидкості 45 об/хв, яку традиційно обирають саме для покращеної якості звучання на подвійному вінілі; а платівки пресував завод Optimal Media GmbH у Німеччині; за нотатками Discogs, спеціальні символи заводу Optimal Media в раннауті віддзеркалені. За спільнотою Discogs у релізу 814 власників, 225 позицій у списках бажаного і рейтинг 4.73 з 99 отриманих оцінок — один із найвищих балів серед усієї сьогоднішньої добірки релізів. Інші треки платівки — «DirJehova» (4:12), «Gavotte» (3:09), «Nadir» (1:54), «Fate» (4:08) і «Freiyheit» (3:02) — витримані в тій самій естетиці перетину техно з класичними жанровими назвами, від бароко до симфонічної традиції.

З чого почати

Починайте саме з «Parallels: Shellac Reworks» — це рідкісний випадок, коли класичний лейбл Deutsche Grammophon видає техно-артиста, і сам концепт альбому будує міст між шелаковими записами минулого й сучасним електронним звучанням — а факт випуску саме на Deutsche Grammophon підкреслює, наскільки серйозно великий класичний лейбл поставився до цього експерименту.

Якщо цікавить власне технозвучання Льоффлера — перегляньте наш напрямок Техно.

А якщо хочете почути класичний бік цього перетину стилів, який офіційно зазначений стилем релізу на Discogs, — напрямок Неокласична музика покаже суміжний контекст.