Вінілові платівки 0%Mercury

0%Mercury працюють із Вінниці з 2016 року — MusicBrainz так і вказує область походження, не «Україна» загалом, а конкретне місто. Їхня єдина платівка «We Should Definitely Do This!» вийшла 2024 року на ТількиТак Records з каталожним TTR007. І перше, що треба знати до покупки: половина цієї платівки — інструментальні версії. Сторона A містить дев’ять пісень, сторона B — ті самі дев’ять без вокалу. Це не помилка друку й не бонус, це задум, але людина, яка чекає вісімнадцять різних треків, буде розчарована.

Як звучить

MusicBrainz дає групі чотири теги, і серед них mathcore — метка, яку ставлять рідко й не просто так. Разом із metalcore і post-hardcore вона описує музику, збудовану на різаних ритмах і зупинках, де рахунок постійно збивається. Треклист це підтверджує манерою назв: «Welcome To The Next Level», «Is Today A Day I’ll Die?», «Any Questions?», «Once More With Feeling» — це фрази з чужих контекстів, від ігор до серіалів, зібрані як реплики. Є й «Aokigohara» — назва японського лісу, і тема тут така, якою й здається. Двоє гостей: американці Johnny Booth на «2000 Rockets» і українські Sick Solution на заголовному треку — до речі, Sick Solution у нашому каталозі теж є.

Що шукати на вінілі

Тиражів у нас два, і різниця між ними більша, ніж здається з назв кольорів. Рожевий 180-грамовий — 199 нумерованих вручну примірників, у комплекті вкладка з автографами і восьмисторінкова вкладка з текстами. Рожево-білий — 149 примірників, теж 180 грамів, але з розкладною обкладинкою і, за описом Discogs, ще й постером. Тобто менший тираж — це водночас і багатша комплектація. Штрихкоди в них різні, на відміну від деяких інших релізів цього лейбла, тож переплутати складніше.

Одна деталь із нашої картки, яку варто виправити чесно: у рожево-білого видання поле «Країна» стоїть порожнім. Discogs для цього конкретного тиражу країну теж не вказує, хоча лейбл український і другий тираж підписаний як Ukraine. Ми не стали дописувати поле здогадкою. Разом обидві версії дають 348 примірників на весь світ — це весь наявний тираж альбому, і на Discogs зараз зафіксовано менше двадцяти власників обох версій разом. Іншими словами, це та ситуація, коли «потім куплю» працює погано.

У такого розкладу є практичний бік, який на цифрі непомітний, а на вінілі працює. Інструментали не розкидані бонусами в кінці плейлиста, а зібрані на окремій стороні — тобто ви або ставите сторону A і слухаєте альбом як він написаний, або ставите B і отримуєте пів години важкої музики без тексту, яку можна тримати фоном. Розділення по сторонах — єдиний спосіб зробити це зручно, і саме тому воно тут не забаганка. Мінус той самий: дев’ять треків на сторону — щільно, і оригінальний матеріал займає рівно половину диска, а не весь. Discogs, до речі, обидві версії тримає приблизно на 4,44 із п’яти, оцінок поки менше десятка на кожну — статистика ще не набралася, і робити з неї висновки зарано.

З чого почати

Альбом у групи один, тому питання стоїть інакше: що саме брати. Розкладна рожево-біла версія — це предмет для полиці, з постером і меншим тиражем. Рожева на 199 примірників дешевша й простіша, але вкладка з автографами є в обох. Якщо ви взагалі не знайомі з українською важкою сценою, розумніше зайти збоку — подивитися Метал і хардкор, де стоять сусіди по лейблу, або ширший Metal, щоб зрозуміти, наскільки вам взагалі близька ця важкість.