Вінілові платівки Architects

Architects зібралися в Брайтоні 2004 року навколо братів-близнюків Дена й Тома Серлів: один за барабанами, другий на гітарі й за більшу частину матеріалу. Двадцять років по тому це один із найбільших металкор-гуртів Британії, який пережив зміну вокаліста, зміну звучання й смерть основного автора — і після кожної з цих подій звучав інакше.

Як змінювалося звучання

Перший склад із вокалістом Меттом Джонсоном грав різкий математичний хардкор, і Discogs досі описує ранній період мітками math rock і hardcore, а не металкором. 2007 року за мікрофон став Сем Картер, і з ним прийшла та подача, за якою гурт упізнають зараз: чистий приспів поверх важкого рифу, без якого металкор наступного десятиліття не обходився.

Далі був період великих залів і великих продюсерських бюджетів. Гурт поступово додавав електроніку, оркестрові підкладки й хори, а Том Серл писав усе складніші аранжування. Він помер 20 серпня 2016 року, і подальші платівки Ден Серл робив уже як основний автор — це чути в тому, наскільки більше місця в них займають клавіші, атмосфера й паузи.

«The Classic Symptoms Of A Broken Spirit» 2022 року — найдалі, куди гурт відходив від металкору. Продюсували його всередині складу самі учасники, зводив Зак Черліні, а в кількох темах співає окремо запрошений хор Choir Noir. У метаданих MusicBrainz за гуртом усе одно закріплені метали metalcore і djent — база відстає від того, що насправді робить склад останні років п’ять.

Що шукати на вінілі

У нас дві платівки, і вони з протилежних кінців історії гурту. «Ruin» — це другий альбом 2007 року у виданні Napalm Records 2022-го: розкладний конверт, чорний вініл, зроблено в Австрії. Це перевидання, а не оригінальний прес, і головна причина брати саме його — бонусний трек «Broken Clocks» шостим номером на другій стороні, якого на початковому релізі не було. Мастеринг зробив Тім Туран, продюсували Бен Гамфріз і Джон Мітчелл.

У технічних полях цього видання порожньо там, де зазвичай найцікавіше: жодного номера матриці в раннауті, жодного інженера нарізки. Ще одна дрібниця, яку помічають при звірянні: шоста позиція першої сторони, «Heartless», надрукована просто цифрою без літери сторони — тому в базах вона регулярно з’їжджає в кінець списку.

Друга платівка, «The Classic Symptoms Of A Broken Spirit», цікава матеріалом самого диска. Це Eco Mix: вініл відлитий зі стовідсотково переробленої сировини, тому колір у кожного примірника свій і повторити його неможливо. Фотографія в будь-якому магазині тут гарантовано не збігається з тим, що приїде — і це не обман, а фізика процесу. Тираж робила GZ Media, мастеринг — Джастін Штурц на Sterling Sound у Нешвіллі, додатковий мастеринг Тед Дженсен. Раннаути тут штамповані, а не травлені, причому обидві сторони несуть однаковий код 245469E1/B, без розділення на A і B.

Одна розбіжність у наших картках: країна в «The Classic Symptoms» записана латиницею як Europe, тоді як у «Ruin» стоїть звичне «Европа». На вигляд дрібниця, але для фільтра каталогу це два різні значення.

З чого почати

Тим, хто хоче почути гурт таким, яким його полюбила британська сцена, потрібен «Ruin»: сирий, швидкий, з ще не остаточно сформованим вокалом. Тим, хто прийшов з радіо й стримінгу останніх років, ближчий «The Classic Symptoms Of A Broken Spirit» — там більше повітря, електроніки й хору. А якщо ви збираєте вініл за принципом «щоб платівка сама по собі була об’єктом», Eco Mix виграє в будь-якому разі: другого такого кольору не існує фізично.

Обидві позиції ми тримаємо в Alternative Metal. Але коріння в гурту хардкорне, і другий альбом свого часу вийшов на Epitaph — лейблі, з якого починалася половина сучасного Punk; звідти корисно копати, якщо цікавить, звідки взявся цей звук.