Вінілові платівки Ace of Base

Одразу про головне, щоб не було сюрпризу після покупки: наше видання «Happy Nation» — платівка з зображенням. Такий формат друкується інакше за звичайний вініл: малюнок запресовується між шарами прозорого пластику, і канавка ріжеться поверх цієї конструкції. Шумить вона помітно більше за будь-який чорний прес, і це властивість технології, а не дефект конкретного примірника. Купувати таке видання варто заради вигляду, а не заради звуку.

Як змінювалося звучання

Ace Of Base зібралися в Ґетеборзі 1990 року складом із чотирьох осіб: Ульф Екберґ і троє Берґґренів — Йонас та його сестри Лінн і Дженні. Теги MusicBrainz дають pop вагою 12, europop 9 і eurodance 7, і в цій трійці вся їхня музика: шведська поп-школа, накладена на танцювальний біт початку дев’яностих.

Міжнародний прорив стався 1993 року з «All That She Wants», а наступного року — з «The Sign». Тут потрібне уточнення, яке щоразу когось плутає: альбом «Happy Nation» у Сполучених Штатах вийшов під назвою «The Sign» і з іншим складом треків. Це одна платівка з двома іменами, а не дві різні. Загальний наклад перевалив за двадцять мільйонів.

«The Bridge» 1995 року і «Da Capo» 2002-го — спроби піти від чистої євроденс-формули в бік звичайнішого попу. Вони менш відомі, але саме на них чути гурт як студійний колектив, а не як набір синглів.

Склад тримався до 2007 року, коли пішла Лінн Берґґрен, і до 2009-го, коли за нею пішла Дженні. Після цього гурт працював з іншими вокалістками. Ми тримаємо їх у розділі Synth-Pop / Electro Pop; Discogs у своїх мітках частіше ставить eurodance, і для періоду дев’яностих це точніше.

Що шукати на вінілі

Три позиції, і всі три вимагають окремого рішення — випадок, коли оформлення важливіше за назву.

«Happy Nation» — платівка з зображенням, про яку сказано вище. Лімітований тираж, перевидання з ремастерингом. Для полиці — найкрасивіша річ у наборі, для програвача — найшумніша.

«Da Capo» іде на прозорому вініли. Прозорі заливки шумлять більше за непрозорі, бо в них немає сажі, яка в чорному працює і барвником, і антистатиком. Але цей альбом рятує матеріал: він зведений із меншою компресією, ніж ранні речі, і динамічного запасу тут вистачає, щоб шум не заважав.

«Gold» — золота збірка, і з нею діє звичайна арифметика збірників: більше матеріалу на тій самій площі означає щільнішу нарізку. Плюс золотий пігмент металевий, а такі заливки за поверхневим шумом найближчі до кольорових непрозорих.

Іншими словами, чорного пресу в наборі немає взагалі. Якщо ви шукаєте максимально тихе відтворення цих пісень, доведеться дивитися старі видання дев’яностих, а не наші позиції.

З чого почати

Тим, кому потрібні саме ті пісні, за якими гурт пам’ятають, підходить «Happy Nation» — з поправкою на формат.

Якщо ж вам важливіше, як платівка звучить, беріть «Da Capo»: це найкраще зведена їхня робота, і прозора заливка тут шкодить менше, ніж могла б. Поруч на полиці стоять сусіди по Synth-Pop / Electro Pop.

Ну а «Gold» має сенс тоді, коли потрібен один диск із усіма впізнаваними речами і без розбирань, який альбом за яким. Далі від нього логічно рухатися вшир по Classic Pop.