Вінілові платівки Queens of the Stone Age

На раннауті нашого репресу самойменного альбому Queens Of The Stone Age 2024 року є дивна деталь: на сторонах B, C і D витравлений старий каталожний номер «OLE-1768LP», перекреслений просто в металі, а поруч — новий, «OLE-1798LP». Тобто десь у процесі виробництва цього тиражу номер видання змінили, і сліди виправлення залишилися видимими назавжди — Discogs фіксує це буквально як закреслений текст у раннауті.

Як мінявся склад

Джош Гомм — єдиний учасник, що був у гурті від 1996 року до сьогодні; усі інші музиканти в складі змінювалися, часом навіть протягом одного календарного року. За даними MusicBrainz, у 1995–1996-му, коли проєкт ще формувався, на барабанах був Метт Кемерон із Soundgarden, а на басу — Ван Коннер зі Screaming Trees: тобто перший склад тимчасово зібрав музикантів із двох інших знакових гуртів гранжевої сцени. Після 1996-го Гомм узяв на себе бас, гітару, клавіші й вокал одночасно, а склад навколо нього почав змінюватися мало не щороку: Майк Джонсон на басу в 1998-му, Альфредо Ернандес на барабанах 1998–1999-го, Дейв Кетчинг на гітарі й клавішних 1998–2000-го. Ані до, ані після цього періоду в гурту не було постійного другого учасника, порівнянного за стажем із самим Гоммом.

Джерело такого плинного складу — сама історія проєкту: Гомм фактично збирав його як студійний колектив після розпаду Kyuss, і на кожен альбом міг запрошувати інший набір музикантів та приглашених гостей, тримаючи незмінним лише власний, добре впізнаваний авторський голос і гітару. Тому склад «твердого гурту» в класичному розумінні — той, що їздить у тур і записує альбом одним і тим самим набором людей роками, — до Queens Of The Stone Age практично не застосовний; сталість тут забезпечує один автор, а не колектив.

Що шукати на вінілі

Самойменний альбом у нашому каталозі — подвійна платівка в розкладній обкладинці, репресована 2024 року, мастерована на Record Technology Incorporated і пресована на GZ Media; окрім згаданого виправленого каталожного номера в раннауті, серед кредитів є со-продюсер і звукорежисер Джо Баррезі, а серед виконавців — Карло фон Секстон на басу й клавішних, хоч офіційний склад гурту цей інструментал зазвичай не афішує окремо. У каталозі також є «Songs For The Deaf» у розкладній обкладинці, «Era Vulgaris», і одразу кілька варіантів «In Times New Roman…» — срібний, червоний і чорний вінілові тиражі одного альбому з різними номерами видання — це три окремі виробничі партії, а не одна й та сама платівка в різному пакованні.

З чого почати

Якщо хочете почути гурт у найвпізнаванішій формі — беріть самойменний альбом або «Songs For The Deaf», де записувався Метт Кемерон уже як повноцінний учасник альбому кількома роками пізніше. Обидва належать до напрямку Alternative Rock. Якщо цікавить, звідки в звучанні гурту той важкий, приземлений ритм, — зверніть увагу на суміжний напрямок Hard Rock: це не наш каталожний тег для Queens Of The Stone Age, а жанровий контекст, близький до дезерт-року й стоунер-звучання, з якого виріс гурт ще за часів Kyuss. А якщо хочете порівняти різні тиражі одного пізнього альбому — у нас є одразу три кольорові варіанти «In Times New Roman…».