Вінілові платівки Joy Orbison

Пітер О’Ґрейді записує під іменем Joy Orbison з 2009 року, і «Still Slipping Vol. 1» (XL Recordings, 2021) — це не альбом у звичному сенсі, а те, що сам реліз офіційно називає «мікстейп»: чотирнадцять фрагментів без чіткої альбомної драматургії, з робочими назвами штибу «W/ Dad & Frankie» чи «Bernard?», ніби вихоплені прямо з папки з ескізами. Незручна деталь для тих, хто чекає закінченого концептуального альбому: у нотатках Discogs є лише одна репліка — «треки йдуть послідовно», і це справді так: сторона A нумерується 1–7, сторона B продовжує нумерацію 8–14, без окремого відліку для другого боку. У нашому каталозі це поки єдина його платівка — одинарний вініл на XL Recordings.

Як мінявся звук

О’Ґрейді завдячує дядькові Рею Кіту знайомством із джанглом і UK garage ще в дитинстві; діджеїти почав у 13 років, а у 20 з чимось перейшов до продюсування — перші грайм-луупи на 8 тактів робив у Fruity Loops, поступово змішуючи їх з хаусом і дабстепом. Проривом стала дебютна «Hyph Mngo» (Hotflush Recordings, 2009): Resident Advisor поставив її на 23-тє місце в списку найкращих треків десятиліття, а Fact Magazine — на перше місце серед треків 2009 року.

Далі — власний лейбл Doldrums із партнером Impey, реліз «The Shrew Would Have Cushioned The Blow» на Aus Music (2010), місце 18 в списку New Music Tips журналу NME і 19-те серед діджеїв року за версією Resident Advisor (2012). Того ж 2012-го О’Ґрейді запустив резиденції «Just For You» в Лондоні й «meandyou» в Манчестері та заснував лейбл Hinge Finger разом з художником Віллом Бенкхедом — саме з цього лейбла «Still Slipping Vol. 1» ліцензовано для випуску на XL Recordings, що видно прямо в кредитах релізу.

Що шукати на вінілі

Наш примірник — одинарний вініл, мастерований у Metropolis Mastering (Лондон) Меттом Колтоном; зведення робили сам Joy Orbison і Лексс, виконавчий продюсер — Вільям Аспден. У кредитах реліз позначено не просто як альбом, а як «LP, Mixtape» — офіційний статус жанру, а не наша умовна назва. Ліцензія від Hinge Finger до XL Recordings — не формальність: це показує, що O’Ґрейді видав платівку на великому лейблі, зберігши права за власним імпринтом.

Стилі, під якими Discogs каталогізує цей реліз, — хаус, бас-музика, UK garage і даунтемпо одразу, без єдиної домінанти; це підтверджує враження мікстейпу-колажу, а не альбому в одному жанрі.

З чого почати

Якщо хочете почути, з чого починався його підхід до хауса й гараж-біту, — сторона A відкривається треками «Sparko» і «Swag W/ Kav», де чути коріння з джанглу й UK garage, про які він сам розповідає в біографії.

Якщо цікавить найособистіша, майже щоденникова інтонація мікстейпу, — трек «S Gets Jaded» на стороні B триває лише 1:20 і звучить як недороблений ескіз, залишений свідомо.

Якщо хочете завершальну крапку — «Born Slipping», останній трек на стороні B (4:32), перегукується назвою із заголовком усього мікстейпу «Still Slipping» і працює як фінальний акорд.

Далі логічно піти в бік напрямку, до якого прив’язана ця платівка в нашому каталозі, — техно, або в бік хаус-коренів його раннього звучання — хаус.