Вінілові платівки Roxy Music

Roxy Music — британський гурт, який у 1971 році зібрали вокаліст Браян Феррі та басист Грем Сімпсон. У нашому каталозі гурт представлений останнім студійним альбомом «Avalon» (1982) — платівкою, що отримала платиновий статус у США і закрила дискографію: після неї Феррі, Меккей і Манзанера новий матеріал під назвою Roxy Music більше не записували. Важливо одразу проговорити нюанс тиражу: наш екземпляр — не архівний прес 1982 року, а перевиданній 2022-го з мастерингом на половинніщ швидкості в студії Abbey Road, тобто свідомо інший синтезований звук, а не копія оригінальної платівки.

Як змінювалося звучання гурту

Звучання Roxy Music пройшло принаймні три відчутно різні стадії, і кожну визначав конкретний склад студії. У 1971–1973 роках поруч із Феррі, Сімпсоном, саксофоністом Енді Меккеєм, барабанщиком Полом Томпсоном і гітаристом Філом Манзанерою в гурті грав Браян Іно — за даними MusicBrainz, він лишався учасником рівно два роки і встиг записати два альбоми, «Roxy Music» (1972) і «For Your Pleasure» (1973), додаючи синтезатор і «treatments» — обробку чужих партій, від якої пісні звучали експериментально й майже індустріально на тлі тодішнього глем-року. Коли Іно пішов, його місце на синтезаторі й скрипці з середини 1973-го до середини 1976-го зайняв Едді Джобсон (та ж MusicBrainz фіксує саме ці дати) — його гра дала альбомам «Stranded», «Country Life» і «Siren» мелодійніший, менш авангардний синтезаторний шар. Наприкінці 70-х, після паузи, клавішник Девід Скіннер (1978–1981) додав ще один прошарок клавіш, який підвів гурт до м’якого, атмосферного звучання «Manifesto» і «Flesh+Blood». «Avalon» довершує цей рух: тут уже немає різких синтезаторних експериментів раннього Іно, натомість — розмиті гітарні текстури, сакс Меккея десь на задньому плані і вокал Феррі, виведений у центр кожної композиції.

Що шукати на вінілі

Наш тираж «Avalon» — перевидання лейблів Virgin/UMC 2022 року, каталожний номер RMLP8. За нотатками Discogs, на стикері зі штрихкодом номер написаний через пробілу — RMLP 8, а на самій платівці і обладинці — злитно, без пробілу: це не помилка друку, а розбіжність між двома партіями поліграфії одного тиражу. Лак для цього перевидання різав Майлз Шоуелл в Abbey Road Studios — інженер, що спеціалізується саме на half-speed мастерингу каталогових перевидань; над оригінальним зведенням альбому в 1982-му працював Боб Клермаунтін, а мастерингом — Боб Ладвіг. Пресували платівку на заводі Optimal Media в Німеччині, вага — 180 грам. Конверт одинарний, з чорним папером на полі-підкладці та окремим вкладишем із текстами; частина копій має додатковий білий стикер «Made in Germany» на задній стороні обкладинки — його відсутність не привід сумніватися в оригінальності, це просто інша партія друку.

З чого почати

Якщо ви прийшли по голос Феррі й хочете просто атмосферний вечірній вініл — беріть «Avalon», більше нічого шукати не треба, це самодостатня вхідна точка в гурт. Якщо натомість цікавить сам напрямок м’якого поп-рок звучання початку 80-х, з якого виріс «Avalon», варто пройтися по нашому напрямку Pop Rock — там сусідні платівки того ж часу і настрою. А якщо цікавіший ранній, експериментальний Roxy Music із синтезаторами Браяна Іно — інших їхніх альбомів у каталозі JPV поки немає, але є суміжний напрямок Synth-Pop/Electro-Pop, де зібрані записи з тим самим духом синтезаторного експерименту кінця 70-х — початку 80-х.