Вінілові платівки Ray Charles

Рей Чарльз осліп у сім років і навчився читати ноти шрифтом Брайля, запам’ятовуючи партію лівої руки, поки читав правою. Те, що він зробив у середині п’ятдесятих, було майже скандалом: узяв гармонію й манеру церковного госпелу і поклав на неї світські тексти про кохання. Церква обурювалася, а жанр, який із цього вийшов, згодом назвали соулом.

Як змінювався звук

Ранній період на Atlantic — це ритм-енд-блюз із духовою секцією й тим самим госпельним криком. The Genius Sings The Blues збирає цю сторону в чистому вигляді. Genius + Soul = Jazz (1961) записаний з оркестром Каунта Бейсі й аранжуваннями Квінсі Джонса — Чарльз тут майже не співає, а грає на органі Гаммонда. А потім стався Modern Sounds In Country And Western Music (1962): чорний ритм-енд-блюзовий артист на піку сегрегації записав альбом кантрі-стандартів зі струнними. Лейбл вважав це самогубством, платівка стала його найпродаванішою.

На нашій полиці це напрямок Soul. Discogs розкладає його точніше — rhythm & blues, jazz, country — і всі три мітки правильні для різних альбомів однієї людини.

У нашому каталозі є два перевидання Рея Чарльза — The Hits на лейблі New Continent і The Very Best Of Ray Charles – What’d I Say на Not Now Music, — і жодне з них не є офіційним випуском від правовласника оригінальних записів. В обох випадках Discogs не фіксує ані інженера запису, ані завод пресування, ані студію мастерингу: у графах companies і extraartists — порожньо, лише рік випуску, країна і формат. Це типово для бюджетних європейських лейблів, які перевидають записи 1950–60-х років після закінчення терміну дії суміжних прав у Європі, а не ліцензують оригінальні майстер-стрічки в правовласника. The Hits виходить у розкладній обкладинці на 180-грамовому вінілі, а What’d I Say — на рожевому вінілі того ж ваги. Це не применшує саму музику, але важливо чесно сказати: якщо шукати саме студійний тираж із задокументованою командою мастерингу, жодне з цих двох видань такого не дасть — обидва орієнтовані на бюджетний сегмент, а не на аудіофільське перевидання.

Що шукати на вінілі

Перше, що варто розуміти: більша частина ринку під його ім’ям — це збірки. The Hits, The Very Best Of, The Platinum Collection зібрані з синглів різних лейблів і різних десятиліть. Вони зручні, але жоден із цих релізів не є альбомом, і послідовності в них немає ніякої.

Альбоми в каталозі теж є, і саме з ними варто розбиратися уважно. Genius + Soul = Jazz і Modern Sounds — це цілісні студійні роботи з конкретним задумом, і слухати їх треба підряд. The Great Ray Charles виданий у моно, і це правильно: альбом 1957 року так і зводили.

Про перевидання: записи п’ятдесятих і шістдесятих виходять зараз у безлічі варіантів, від фірмових до кольорових лімітованих. Різниця між ними — у джерелі, з якого зроблено мастер, і в ціні. Ми ці речі в описах розділяємо й не називаємо перевидання оригіналом.

З чого почати

The Hits у нас забирають найчастіше, і як набір пісень збірка працює бездоганно. Але якщо цікаво, чому Рея Чарльза вважають фігурою, яка змінила музику, потрібен Modern Sounds — саме там зроблено те, чого до нього не робив ніхто. Genius + Soul = Jazz підійде тим, хто хоче почути його як інструменталіста, а не як голос.

Далі: Soul — жанр, який він фактично й заснував, і Blues, звідки все починалося.