Вінілові платівки Michel Legrand

«Legrand (Re)Imagined» вийшов 2022 року на Decca Records France — через три роки після смерті Мішеля Леграна. Назва обіцяє нові прочитання його тем, але в кредитах Discogs для цього релізу немає жодного диригента, оркестру чи виконавця: поле extraartists порожнє. Тобто хто саме «переосмислює» ці мелодії на цій платівці, за самою карткою релізу в базі встановити не можна — залишається сама музика й імена композитора в тайтлах.

Як змінювалося звучання

У дискографії Discogs перші майстер-релізи Леграна датовані 1955 роком — «Deux Pianos Avec…» і «Musique Pour 2 Pianos», ще суто інструментальні фортепіанні записи. Кіномузика в каталозі з’являється небагато пізніше: 1958-го — «TV Series» і джазовий «Legrand Jazz», а 1960-го — «L’Amérique Insolite», написана для документального фільму. Тема з нашої платівки «Les Parapluies De Cherbourg» походить із однойменного фільму 1964 року — Discogs фіксує цей саундтрек одразу під кількома регіональними назвами того самого року, включно з іспанським і російським виданнями. За ним ідуть «Et Si Demain» (1965) і робота над «Qui Êtes-Vous Polly Maggoo?» (1966), а 1967-го — «Les Demoiselles De Rochefort», ще один мюзикл із режисером Jacques Demy, для якого Легран також писав музику до «Peau D’Âne» — теми з обох цих фільмів потрапили в трек-лист «(Re)Imagined».

Сам трек-лист «(Re)Imagined» зібраний як огляд кар’єри через десятиліття: «The Windmills Of Your Mind» і «Summer Of ’42» — теми з фільмів кінця 1960-х і 1971 року, «Brian’s Song» — з телефільму того ж 1971-го, а «Papa, Can You Hear Me» і «How Do You Keep The Music Playing» — з набагато пізніших робіт 1980-х. Тобто платівка навмисно перестрибує через тридцять років кар’єри, а не тримається одного періоду.

Що шукати на вінілі

Формат — один LP, стерео, у картонному конверті, надрукованому в Німеччині; права належать Decca Records France (підрозділ Universal Music France). У companies зазначено лише сам лейбл — жодного заводу пресування, студії мастерингу чи інженера в кредитах немає, і в базі відсутній навіть каталожний номер заводу, лише номер релізу Decca 4857594. Це не рідкість для великих мейджор-лейблів: деякі перевидання йдуть у Discogs без деталізації виробничого ланцюга, на відміну від незалежних реіздань, де завод часто вказують окремим рядком.

Жанрово реліз позначено як «Classical» і «Stage & Screen» зі стилем «Classical» — тобто каталогізатори Discogs віднесли пізню данину його кіномузиці саме до академічної традиції, а не до джазу, хоча сам Легран у 1950-1960-х активно записувався і як джазовий піаніст (той-таки «Legrand Jazz» 1958 року в дискографії стоїть окремо, під іншим жанром). Ідентифікатори на цьому релізі в базі також відсутні — немає ні штрихкоду, ні позначки раннауту, лише номер каталогу лейбла 4857594, за яким реліз і можна відрізнити від інших видань того самого альбому.

З чого почати

Якщо хочеться одразу почути найвідоміші теми Леграна в одній збірці — «(Re)Imagined» саме для цього й зроблений: від «Les Parapluies De Cherbourg» 1964-го до «Papa, Can You Hear Me» 1983-го на одній платівці. Якщо цікавить оригінальна кіномузика, а не пізніше переосмислення, погляньте розділ Soundtrack — там зібрані суміжні композитори того самого ремесла. А для тих, кого цікавить саме французьке кіно 1960-х, з якого виросли ці мелодії, є розділ Саундтреки до кіно.