Поставте голку на першу доріжку. Гітара Стоуна Госсарда важка й нервова, ніби двері, які вибили з ноги. А потім вступає низький, трохи гарчливий голос, і починається пісня «Once» . Цей голос належить людині, яка за рік до того працювала охоронцем у готелі в Сан-Дієго.
Ця платівка народилася з горя. Двоє музикантів втратили співака і друга, їхній гурт розвалився, а замість нового вокаліста вони отримали поштою касету від незнайомця-серфера. Через півтора року альбом обігнав за продажами в США саму «Nevermind» Nirvana. Ось як це було.
Чому це ікона
Rolling Stone пише, що саме Pearl Jam, більше за всі інші гурти з північного заходу США, зробили гранж головним новим звуком року. Їхній дебют — це пісні про темне і складне, особливо в житті підлітків: про бездомність, жорстокість, розбите кохання. А Едді Веддер співає їх так переконливо, що здається, ніби все відбувається просто зараз, у вас перед очима. У списку 500 найкращих альбомів усіх часів Rolling Stone альбом стоїть на 160-му місці.
У 2021 році «Ten» внесли до Зали слави «Греммі», а в США він 13 разів платиновий: десять мільйонів копій продалися ще до 2013 року. Джордж Гарнер із британського рок-журналу Kerrang! назвав «Ten», мабуть, найкращим рок-дебютом усіх часів, а Guitar World поставив його на 15-те місце серед 100 найкращих гітарних альбомів.
Сієтл, березень 1990-го. Тиша після Ендрю
Наприкінці 1980-х у Сієтлі був гурт, за яким ганялися великі лейбли. Mother Love Bone. На гітарі Стоун Госсард, на басу Джефф Амент. А попереду, біля мікрофона, Ендрю Вуд: яскравий одяг, мрійливі тексти і стільки шоу, що звукорежисер Джек Ендіно називав його «єдиним фронтменом-стендап-коміком у Сієтлі».
Вони першими з нової сієтлської хвилі підписали контракт із великим лейблом і записали дебютний альбом «Apple». А в березні 1990-го, за кілька днів до запланованого виходу платівки, Ендрю Вуда не стало. Гурт закінчився разом із ним.
Госсард почав писати важчу, жорсткішу музику і грати з гітаристом Майком Маккріді. Маккріді вмовив його знову покликати Амента. Утрьох вони записали кілька інструменталів і зібрали п’ять із них на касету з робочими назвами на кшталт «Dollar Short» і «E Ballad». Касета мала знайти їм співака і барабанщика.
Касета, яка поїхала на південь
Одна копія потрапила до Джека Айронса, колишнього барабанщика Red Hot Chili Peppers. Сам приєднатися він відмовився, але віддав касету своєму приятелю, з яким грав у баскетбол. Того звали Едді Веддер.
Веддеру тоді було 25. Він виріс у Каліфорнії і довго вважав рідним батьком чоловіка, який насправді був його вітчимом. Справжнього батька він у дитинстві якось бачив, але йому сказали, що це старий друг родини. Правду Едді дізнався підлітком, коли батька вже не було серед живих. У 12 років мати подарувала йому гітару, і відтоді його рятували дві речі: музика і серфінг. У Сан-Дієго він співав у місцевому гурті Bad Radio, а на життя заробляв охоронцем у готелі La Valencia та нічним касиром на заправці.
Уявіть цю сцену. Веддер слухає незнайому касету з Сієтла, потім іде до океану ловити хвилю. І просто там, на воді, до нього приходять слова. Він пише тексти до трьох інструменталів і записує на них свій голос. Виходить «міні-опера» «Momma-Son», «Мама-син»: про хлопця, який дізнається правду про свого батька, і про те, що з ним відбувається далі. «Dollar Short» стала «Alive» , ще один інструментал перетворився на «Once». Касету він відправив назад до Сієтла.
Госсард і Амент послухали і покликали його до себе. 13 жовтня 1990 року Веддер приїхав. За тиждень репетицій із новим барабанщиком Дейвом Крузеном у них було одинадцять пісень, а 22 жовтня вони вже грали свій перший концерт у маленькому клубі Off Ramp Café. Серед пісень того вечора була «Black» .
Назву взяли на честь баскетболіста з New Jersey Nets: Mookie Blaylock. Тієї ж осені Веддер опинився на зовсім іншій репетиції. Кріс Корнелл, вокаліст Soundgarden і колишній сусід Ендрю Вуда по квартирі, записував альбом пам’яті друга під назвою Temple of the Dog, з тими самими Госсардом, Аментом і Маккріді. Веддер підспівував, а коли Корнеллу важко давалися низькі партії в пісні «Hunger Strike», заспівав їх сам. «Він заспівав її саме так, як я думав це зробити, просто інстинктивно», — згадував Корнелл. Це був перший запис, де звучить голос Веддера. А на другому сієтлському концерті нового гурту Корнелл виніс Едді на сцену на плечах.
Місяць у Лондонському мосту
Запис ішов у студії London Bridge, хоча до Лондона вона не має жодного стосунку: це передмістя Сієтла, цегляні стіни, дерев’яна підлога і легендарний пульт Neve. Співзасновник студії Рік Парашар став співпродюсером «Ten» і заодно зіграв на фортепіано й органі в «Black» і «Jeremy» .
Березень–квітень 1991 року, за вікном, як пригадував Амент, ще лежав сніг. «Alive» записали ще в січні, решту — приблизно за місяць.
«Even Flow» гурт переписував, за словами Маккріді, «разів п’ятдесят, сімдесят», і називав це справжнім кошмаром. Амент казав, що пісня була чудова, а дубль на платівці вийшов найгіршим на всьому альбомі. А стала вона одним із головних хітів.
У червні гурт полетів до Англії, у студію Ridge Farm під Доркінгом, де альбом зводив британський звукорежисер Тім Палмер. Палмер попросив Маккріді доіграти фінальне соло в «Alive», і після кількох спроб той зіграв його з одного дубля. Маккріді потім чесно зізнавався, що майже скопіював соло Ейса Фрейлі з пісні Kiss «She». А в «Oceans» Палмер додав як ударні перечницю і вогнегасник. «Ми були дуже далеко від магазину прокату інструментів, тож довелося вигадувати», — пояснював він.
Лишилося придумати назву. Під ім’ям Mookie Blaylock вийти не вдалося: баскетболіст підписав рекламний контракт із Nike, і в Epic Records злякалися проблем із правами. Гурт став Pearl Jam: «pearl» запропонував Амент, а «jam» з’явилося після концерту Ніла Янга з його довгими імпровізаціями-джемами. Але баскетболіста не забули. «Ten», «Десять», — це номер на футболці Муккі Блейлока.
Повільний вибух
Альбом вийшов 27 серпня 1991 року. На обкладинці п’ятеро хлопців перед дерев’яними літерами «Pearl Jam», які Амент випиляв сам, руки підняті вгору й тримаються одна за одну. «Ідея була в тому, щоб бути разом, як гурт», — пояснював він.
Спершу продажі були повільні, і гурт просто їздив і грав. Амент потім казав, що «Ten» була для них передусім «приводом поїхати в тур». На концертах Веддер дерся на конструкції сцени й стрибав у натовп: подивіться кліп «Even Flow», знятий у сієтлському театрі Moore у січні 1992-го.
А потім платівка пішла вгору сама. У травні 1992-го вона вперше потрапила в десятку Billboard, а потім чотири тижні стояла на другому місці. Того ж року гурт зіграв на фестивалі Lollapalooza, у шоу Saturday Night Live і в акустичній програмі MTV Unplugged. У 1993-му кліп «Jeremy» отримав чотири нагороди MTV, зокрема «Відео року». До лютого 1993-го «Ten» у США продали більше, ніж «Nevermind».
Дейв Крузен пішов із гурту одразу після запису, барабанщики далі мінялися. А самі музиканти не завжди любили свій дебют: Госсард казав, що альбом вийшов «перерокований», бо вони були новачками в студії. У 2009-му з’явився новий мікс, але світ знає «Ten» саме в зведенні Палмера.
Що залишилося
Наступний альбом, «Vs.», 1993 року розійшовся за перший тиждень тиражем 950 378 копій, рекорд на п’ять років уперед. Але все почалося тут. «Ten» має 13 платинових сертифікатів у США, у 2021-му її внесли до Зали слави «Греммі», а в оновленому списку 500 найкращих альбомів Rolling Stone вона піднялася з 207-го на 160-те місце.
А «Alive», пісня про найважчий день у житті хлопця, перетворилася на гімн, який зали співають разом із гуртом: її зіграли вже на понад 880 концертах. Веддер якось сказав про це: «Вони зняли прокляття. Публіка змінила для мене її сенс».
Руки вгору, і рожевий, якого ніхто не хотів
Дерев’яні літери й підняті руки ви вже бачили в історії. Але за цим кадром стоїть ціла маленька суперечка. Арт-директором обкладинки був сам басист Джефф Амент, знімав фотограф Ланс Мерсер, а на фото гурт такий, яким він був під час запису.
Задумували все інакше: колір мав бути бордовий, а фото гурту — чорно-біле. Але, як згадував Амент, з арт-відділом Sony тоді «трохи бодалися». У результаті світ запам’ятав «Ten» рожевою.
А на CD та касетах обкладинка розгорталася. Коли її складали, від гурту лишалися тільки руки, піднесені вгору. Через вісімнадцять років, на перевиданні 2009-го, гурт переробив упаковку і поклав усередину копію зошита Веддера з його записами.
Як слухати: сторона за стороною
На «Ten» Веддер майже ніде не співає про себе прямо, але майже скрізь чути його досвід: самотність, батьки, які чогось не сказали, люди, яких ніхто не помічає. Ось про що ці пісні.
Сторона A · 28:46 · голос, що вривається
Once · 3:51 · музика Госсарда
Друга частина «Мами-сина», найтемніша: розповідь від імені людини, яка після втрати поступово втрачає контроль над собою. Музика — один з інструменталів тієї самої касети.
Even Flow · 4:53 · музика Госсарда
Пісня про безпритульного, який ночує під відкритим небом і намагається втримати власні думки докупи. У 2018-му Веддер розповів, що думав про ветерана В’єтнаму на ім’я Едді, з яким тоді подружився.
Alive · 5:41 · музика Госсарда
Перша частина «міні-опери». Мати каже синові, що чоловік, якого він називав батьком, ним не був, а справжній уже помер. Герой живий, але це звучить як тягар, а не подарунок. Слухачі почули тут гімн життю. Фінальне соло — той самий дубль з Англії.
Why Go · 3:20 · музика Амента
Історія справжньої дівчини з Чикаго, яку батьки відправили в психлікарню, хоча, за словами Веддера, з нею «все було гаразд». Злість на дорослих, яким простіше «полікувати» дитину, ніж почути її.
Black · 5:43 · музика Госсарда
Найніжніша пісня альбому. За словами Веддера, вона про перші стосунки і про те, як відпускати. Лейбл хотів зробити її синглом, гурт відмовився: «Крихкі пісні бізнес розчавлює».
Jeremy · 5:18 · музика Амента
Веддер прочитав у газеті коротку замітку про трагедію в техаській школі й згадав хлопця, якого знав у Сан-Дієго. Пісня про дитину, якої ніхто не помічав, і про те, чим закінчується така самотність. Сам Веддер підсумовував: найкраща помста — жити далі й довести, чого ти вартий.
Сторона B · 20:33 · відкрите море
Oceans · 2:42 · музика Веддера, Госсарда й Амента
Веддер вийшов докинути монет у паркомат і опинився замкненим надворі під дощем. Крізь забите вікно чув лише бас і під нього написав пісню. На MTV Unplugged назвав її «любовною піснею для своєї дошки для серфінгу». Литаври замість барабанів — ідея Крузена.
Porch · 3:30 · музика Веддера
Сенс Веддер навмисно лишив відкритим: найчастіше її чують як розмову двох людей на межі розриву. Зате на концертах «Porch» стала головним шоу: у довгому інструментальному проміжку Веддер дерся на конструкції сцени або стрибав у зал.
Garden · 4:59 · музика Госсарда й Амента
Початок війни в Перській затоці. Веддер, Корнелл і Госсард сидять у більярдній, по телевізору виступає президент Буш. «Навіщо ми це робимо?» — запитував себе Веддер. Пісня не про героїзм, а про те, щоб відмовитися йти туди, де ростуть «сади з каміння».
Deep · 4:18 · музика Госсарда й Амента
Гітара Маккріді з вау-педаллю звучить майже як Гендрікс. Історія людини, що занурюється у відчай і ніяк не дістане дна.
Release · 5:04 · уся п’ятірка
Пісня з’явилася з одного гудячого рифу Госсарда, а слова Веддер, як кажуть, видихнув майже одразу. Це розмова з батьком, якого він так і не встиг пізнати. А для Госсарда й Амента вона звучала ще й про Ендрю. «Ми були незнайомцями, але прийшли з подібного місця», — сказав Веддер.
Усі платівки Pearl Jam, які є в нас, зібрані на сторінці гурту.
Замість післямови
Ми не намагалися розповісти все. Наша задача — закохати вас у цю музику і залишити більше питань, ніж відповідей. Як звучала «Apple» Mother Love Bone, платівка, після якої все почалося? Що вийшло, коли Корнелл і Веддер уперше заспівали разом у Temple of the Dog? І якою стала ця п’ятірка лише через два роки, на «Vs.», коли вже знала, що на неї дивиться весь світ?
Сподіваємося, ця історія надихне вас шукати далі. Або забрати частинку того дощового Сієтла з собою, на вінілі. І так, будемо чесні: на цьому ми теж заробляємо. Але закохати вас у музику для нас усе одно важливіше.
Команда Just Punk Vinyl