Вінілові платівки Alphaville

Alphaville — німецький гурт із Мюнстера, і в його датах є розбіжність, яку варто назвати відразу. Біографія Last.fm відлічує заснування від 1982 року, MusicBrainz ставить 1984-й. Обидві дати правильні по-своєму: перша — коли Маріан Ґолд, Бернхард Ллойд і Франк Мертенс почали працювати разом, друга — коли гурт став тим, що вийшло на пластинці. Теги дають new wave і synth-pop з однаковою вагою 5, і в цьому вся їхня музика.

Як змінювалося звучання

Дуже показова деталь із бази: Франк Мертенс, один із трьох засновників і клавішник, значиться в складі з 1984 року до грудня того ж 1984-го. Тобто він пішов у той самий рік, коли вийшов дебютний альбом, і всю подальшу славу гурт здобував без нього. Його місце з січня 1985 року зайняв Рікі Ехолетте, який пропрацював до 1997-го.

«Forever Young» 1984 року — платівка, побудована на аналогових синтезаторах того часу, з великою кількістю реверберації й повільним темпом. Це не танцювальна музика, попри синті-поповий ярлик: більшість треків там ближче до балади, ніж до клубу.

«Afternoons In Utopia» 1986 року пішов у інший бік — більше живих інструментів, складніші аранжування, довші форми. Це найменш очевидна їхня платівка й та, яку зазвичай відкривають другою.

Далі гурт працював десятиліттями, залишаючись у тій самій естетиці. Постійним у ньому весь час був Маріан Ґолд, вокаліст і єдиний, хто пройшов усі склади від початку. На полицях магазину вони стоять у розділі Synth-Pop / Electro Pop; Discogs у жанрових мітках частіше ставить new wave, і для дебюту це точніше. Альбом записували й зводили в берлінській Studio 54 влітку 1984-го за допомогою раритетної системи Traumton Computer System, а частину ударних і баса — окремо, у Weryton Studio.

Що шукати на вінілі

Обидва студійні альбоми в каталозі йдуть на 180 грамах у ремастерингу, і саме ремастеринг тут головне слово.

Причина в тому, як записувалася ця музика. Аналогові синтезатори середини вісімдесятих дають щільний, майже безперервний низ без пауз, і на оригінальних тонких пресах того часу він з’їдав місце в канавці. Тому оригінали «Forever Young» часто звучать глухо до кінця сторони. Сучасний ремастер на 180 грамах цю проблему знімає — не вагою, а тим, що майстер робиться з урахуванням носія.

Третя позиція — «Forever! Best Of 40 Years», ювілейна збірка. З нею варто пам’ятати загальне правило: збірники нарізають щільніше за студійні альбоми, бо матеріалу більше. Якщо вам потрібні дві-три відомі пісні й нічого більше, збірка виправдана; якщо потрібне звучання, беріть студійні альбоми.

Чого в каталозі немає — так це оригінальних пресів вісімдесятих. І це не втрата: у випадку Alphaville перевидання об’єктивно кращі за оригінал, а не просто дешевші.

З чого почати

Очевидний перший крок — «Forever Young». Це та платівка, за якою гурт знають, і вона добре тримається цілком, а не лише двома синглами.

Тим, хто вже її знає й хоче почути гурт із іншого боку, потрібен «Afternoons In Utopia»: більше живих інструментів, менше синтезаторної рівності. Поруч на полиці стоять сусіди по Synth-Pop / Electro Pop.

А тим, кого цікавить не окремий гурт, а вся епоха, дорога веде в New Wave — там лежить контекст, у якому ці платівки писалися.