Вінілові платівки alt-J

Alt-J познайомилися 2007 року в Лідському університеті: Джо Ньюман і Гвіл Сейнсбері вчилися на образотворчому мистецтві разом із барабанщиком Томом Гріном, клавішник Гас Ангер-Гамільтон — на англійській літературі. Назва гурту — це не слово, а комбінація клавіш: на «Макінтоші» alt і J дають символ ∆, яким гурт себе й підписує. Перші два роки вони грали під іменами Daljit Dhaliwal і Films, а дебютне демо записали з продюсером Чарлі Ендрю, який лишився з ними надовго.

Як змінювалося звучання

Ранній матеріал писався буквально в гуртожитку: Ньюман показав Сейнсбері свої пісні, і той узявся продюсувати їх у GarageBand на університетських комп’ютерах. Звідси головна особливість, яку потім не змогли повторити наслідувачі — у ранньому Alt-J майже немає бас-гітари в звичному сенсі, її партії часто веде ліва рука клавішника. Записувалися вони тихо, щоб не турбувати сусідів, і ця вимушена стриманість стала стилем.

Дебютний «An Awesome Wave» 2012 року теги описують як indie rock упереміш з art pop, і обидві мітки чесні: пісенна структура тут звичайна, а все інше — ні. Складні розміри, чоловічий фальцет замість звичного інді-вокалу, гармонії, зібрані з хорових інтервалів.

Після дебютного циклу гурт залишив Гвіл Сейнсбері, і з чотирьох учасників лишилося троє. «This Is All Yours» 2014 року — платівка вже без нього: більше повітря, довші вступи, помітно менше гітари. Далі «Relaxer» 2017 року з семи треків — найкоротший і найрізкіший їхній альбом, де вони дозволили собі і восьмихвилинну п’єсу, і кавер на народну баладу. «The Dream» 2022 року повернув пісенну форму, але залишив студійні химерності.

У нашому каталозі гурт лежить у напрямку Indie Rock — це наша навігація. Теги MusicBrainz ставлять на перше місце те саме indie rock, але поруч дають art pop і art rock, і для пізніх альбомів друга пара точніша.

Що шукати на вінілі

«An Awesome Wave» у нас іде білим тиражем — це перевидання, а не оригінальний прес 2012 року. Білий вініл фарбують діоксидом титану, і на тихих вступах він дає трохи більше поверхневого шуму, ніж чорний. Для платівки, побудованої на паузах і тихій динаміці, це має значення: якщо ви слухаєте в тиші, різницю почуєте.

«This Is All Yours» — подвійник на синьому прозорому вінілі, лімітоване перевидання. Альбом довгий, і сюди розкладка на чотири сторони просилася сама: половина матеріалу побудована на низькому гулі, який на тісній канавці змазується першим.

«Relaxer» іде в розкладній обкладинці. Тут причина не в довжині — сім треків легко вміщаються на одну платівку — а в оформленні: обкладинку зроблено з кадру відеогри, і розкладка потрібна під внутрішній розворот.

«The Dream» присутній у двох варіантах видання. Це той випадок, коли варто дивитися не на назву, а на конкретний прес: тиражі різних років у цього альбому відрізняються, і в описі кожної позиції рік і завод вказані окремо.

З чого почати

Тим, хто вперше чує про гурт, найлегше зайти через «An Awesome Wave»: це та платівка, яку потім розібрали на цитати всі британські інді-гурти наступного десятиліття. Далі логічно рухатися до сусідів по Indie Rock.

Якщо ви вже знаєте гурт по синглах і хочете почути, на що вони здатні у великій формі — беріть «This Is All Yours». Це найповільніша й найдовша їхня платівка.

А якщо цікавить не пісня, а звук як такий — «Relaxer». Сорок хвилин, у яких гурт свідомо ламає власну формулу, і звідси коротка дорога до важчого й густішого матеріалу в Alternative Rock.