Вінілові платівки Nick Cave & The Bad Seeds

Nick Cave & The Bad Seeds зібралися 1983 року в Мельбурні, одразу після розпаду The Birthday Party: Нік Кейв, мультиінструменталіст Мік Гарві й німецький гітарист Блікса Баргельд. Австралійський гурт, який майже одразу переїхав до Берліна, і це чути в перших альбомах більше, ніж будь-яка географія.

Сорок років і три різні гурти

Перший період — від From Her To Eternity (1984) до кінця вісімдесятих: шум, розхитаний блюз, голос на межі зриву. Баргельд грає гітару так, ніби псує її навмисно, і саме звідси береться тег punk blues, який MusicBrainz ставить гурту дотепер.

Другий починається з The Good Son (1990), коли Кейв переїхав до Бразилії, і остаточно оформлюється в дев’яності: Let Love In (1994), Murder Ballads (1996), The Boatman’s Call (1997). Склад стабілізувався — Мартін Кейсі на басі з 1990-го, Конвей Севідж на клавішах з 1990-го, Джим Склавунос з 1994-го. Шум відходить, залишається пісня, іноді просто фортепіано й голос.

Третій — після 2004 року, коли пішов Баргельд, який пробув у складі двадцять один рік. Його місце як головного співавтора зайняв Воррен Елліс, у гурті з 1995-го. Мік Гарві пішов 2009-го, і з того моменту Bad Seeds — це передусім дует Кейва й Елліса: менше гітар, більше електроніки й струнних. Ghosteen (2019) записаний після загибелі сина Кейва, і в ньому від рок-гурту не лишилося майже нічого — це майже повністю синтезатори й голос.

Наш тираж Let Love In пресували не в одній студії: пісні писали у Townhouse III в Лондоні у вересні 1993-го й довершували в Metropolis у Мельбурні в грудні того ж року, тобто платівка буквально складена з двох континентів. Зведення робили в тому самому Metropolis, а мастеринг — на студії 301 у Сіднеї відразу двома інженерами, Девідом Маккуорі й Доном Бартлі. Цей конкретний тираж 2015 року пресували вже в Європі, на заводі Optimal Media, а права на нього тримають Mute Records разом з BMG. У кредитах продюсером значиться сам гурт разом з Тоні Коеном, який же звів альбом, — типова для Bad Seeds модель, коли продюсерська й інженерна робота не розділені між сторонніми людьми.

Що шукати на вінілі

Ранні альбоми в основному ходять у перевиданнях із ремастерингом — From Her To Eternity, The Good Son і Let Love In у нас саме такі. Це той випадок, коли перевидання краще за оригінал: записи вісімдесятих зроблені грубо навмисне, і чистий сучасний трансфер витягує з них деталі, яких на затертій копії просто не чути.

Дивіться на кількість платівок. Murder Ballads, Ghosteen, No More Shall We Part і Dig, Lazarus, Dig!!! ідуть на двох — це не маркетинг, а хронометраж: альбоми довгі, і на одну платівку їх можна втиснути лише ціною щільної канавки й тихішого звуку.

Wild God (2024) виходив лімітованими кольоровими тиражами. Такі видання не допресовують: коли партія закінчується, лишається чорний.

З чого почати

Якщо хочете зрозуміти, чому Кейва слухають, беріть Let Love In. Він рівно посередині: ще з зубами, але вже з піснями, які тримаються без гучності.

Якщо цікавить пізній період — Ghosteen. Тільки не як фонову музику: це альбом, який працює цілком або ніяк.

Тим, хто рухається за жанром, а не за іменем: увесь Пост-панк лежить поруч, і там само варто глянути Industrial & Gothic — ранній період Bad Seeds стоїть до нього ближче, ніж до будь-якого року.