Вінілові платівки Bruno Mars

Пітер Джин Ернандес починав як автор чужих хітів. Перш ніж стати Бруно Марсом, він у складі продюсерського тріо The Smeezingtons писав пісні для інших виконавців, і це помітно в усьому, що він робить сам: у нього структура ремісника, а не сповідь автора. Приспів приходить вчасно, куплет не затягнутий, зайвого немає. На вінілі така дисципліна дає несподіваний бонус — його альбоми короткі, і сторони не доводиться перевантажувати.

Від легкого попу до вісімдесятих і назад у сімдесяті

Дебютний Doo-Wops & Hooligans 2010 року — це ще майже пісенник: акустика, регі-підстрибування, доу-воп у назві не для краси. Через два роки на Unorthodox Jukebox звук став ширшим і темнішим, з’явилася електроніка й помітно менше сором’язливості в текстах.

Головний поворот стався 2016-го. 24K Magic — це повний перехід на фанк вісімдесятих: живий бас, духові, ритміка нью-джек-свінгу, продакшен, зроблений так, ніби платівку записали тридцять років тому. Постійний акомпануючий склад The Hooligans працює з ним із 2010 року, і на цьому альбомі його чути найкраще.

Далі був ще один крок назад у часі: 2021 року разом з Андерсоном Паком він зібрав дует Silk Sonic і записав платівку в естетиці соулу сімдесятих. У слухацьких мітках Марс досі йде передусім як pop, але одразу за ним стоять funk, r&b і soul — і остання декада його кар’єри пояснює цей порядок краще за будь-яку біографію.

Що шукати на вінілі

Почнемо з того, що зазвичай замовчують. Майже всі його платівки в обігу — це кольорові лімітовані видання: золоте, червоне, неоново-жовте. Виглядають вони добре, але колір у вінілі — це домішка в масу, і поверхневий шум у кольорового пресу в середньому вищий, ніж у чорного. Різниця невелика й на гучній танцювальній музиці майже не чутна, проте платити за колір як за покращення звуку не варто: ви платите за вигляд.

Друге — переслідуйте не рік альбому, а рік видання. Doo-Wops & Hooligans існує і як пресинг початку десятих, і як перевидання 2025 року; Unorthodox Jukebox — так само у двох варіантах. Матеріал той самий, метал різний, і на нових перевиданнях поверхня зазвичай тихіша просто тому, що штампи свіжі.

Третє — хронометраж. 24K Magic триває трохи більше півгодини, і це той рідкісний випадок, коли короткий альбом на одній платівці — перевага: сторони не забиті під зав’язку, канавка широка, гучність можна ставити вищу без спотворень. Довгі поп-альбоми, розкидані на одну платівку, такої розкоші не мають.

З чого почати

Тим, хто хоче зрозуміти, за що Марса цінують музиканти, а не радіостанції, — 24K Magic. Це найбільш «зроблена» його платівка: чути аранжування, а не саунд-дизайн. Вона ж найчастіше йде з нашого каталогу.

Якщо ж вам ближче ранній, легкий і трохи наївний матеріал, беріть дебют — він добре працює вдень і не вимагає уваги. Unorthodox Jukebox посередині: там уже є дорослість другого альбому, але ще немає ретро-концепції третього.

Ми тримаємо Бруно Марса в R&B та нео-соулі — за подачею це точно. Але якщо вас привело сюди саме 24K Magic, логічніше йти далі не за іменем, а за ритмом: у фанку лежить те, з чого він цей альбом зібрав.