Вінілові платівки Bon Iver

Bon Iver — це передусім Джастін Вернон, який 2007 року записав дебютний альбом сам у батьковій хатині в Вісконсині й відтоді щоразу ламає власну формулу. Теги MusicBrainz ведуть від indie folk до folktronica й art pop, і це чесна траєкторія: від акустичної гітари до розібраного на частини вокодера й назад до пісень.

Як змінювалося звучання

«22, A Million» 2016 року — найрізкіший поворот у його кар’єрі: пісні розбиті на фрагменти, голос пропущений крізь саморобний інструмент, назви треків складаються з символів. «i,i» 2019-го зібрав це назад у живий гурт із духовими й хором, зберігши електронну фактуру. «SABLE, fABLE» 2025 року — платівка з двох половин, темної й світлої, і вперше за багато років Вернон пише прямі любовні пісні без шифрування. Ще одна деталь про склад виконавців «22, A Million», яку легко пропустити в кредитах Discogs: духову секцію там записав колектив під промовистою назвою Sad Sax Of Shit — дюжина саксофоністів і духовиків, що звучать не як класичний оркестр, а як ще один шар електронного шуму. На «i,i», навпаки, духові й струнні об’єднані в ансамбль під керівництвом Роба Муза, який у кредитах названо Worm Crew — саме ця розширена команда і перетворює альбом назад на живий гуртовий звук після розібраного на частини «22, A Million».

Що шукати на вінілі

Усі три видання від Jagjaguwar, і в кожного своя особливість. «22, A Million» у нас у комплектному варіанті: до основної платівки додається бонусний дванадцятидюймовий диск на 45 обертах із розширеними версіями двох треків. Конверт розкладний, типу tip-on, усередині лежить книжечка з текстами. Мастеринг робили в Salt Mastering, пресували у Франції на MPO. У кредитах цього альбому також розписані ліцензовані семпли: уривок госпелу «Standing In The Need Of Prayer» гурту The Supreme Jubilees, фрагмент запису Шэрон Ван Еттен, старий кантрі-запис Джима Еда Брауна і навіть рядок із пісні Пауло Нутіні — розшифрований набір джерел, який пояснює, чому альбом звучить як колаж, а не як записаний одним складом матеріал.

«SABLE, fABLE» 2025 року теж комплектний: альбом плюс окремий дванадцятидюймовий на 45 обертах. Конверт tip-on із матовим лаком і вибірковим глянцем, друковані внутрішні пакети, зроблено в Канаді. Лак різав Джош Бонаті, мастеринг — Геба Кадрі, у ранауті стоїть BONATI MASTERING NYC. І практична деталь: друга сторона закінчується замкненою канавкою з гулом, тож голку доведеться знімати вручну. Дрібниця, яку варто знати заздалегідь, щоб не подумати, що програвач завис. У «i,i» замість цього жарти в ранауті: на одній стороні витравлено «ARE YOU RECORDING TREVOR — YES», на другій «MONEY CANT BUY LIFE».

З чого почати

Найлегший вхід — «i,i»: він найтепліший і найближчий до звичайної пісенної форми. З нього варто починати, якщо електронні експерименти Bon Iver раніше здавалися надто складними. «SABLE, fABLE» беріть, якщо хочете свіжого Вернона й не проти двох дисків. «22, A Million» лишайте на потім: це найскладніша його платівка, і без знайомства з рештою вона звучить як набір уривків.

Каталожно він у нас в інді-році, хоча гітарного року тут менше, ніж здається. Електронна половина його звучання ближча до даунтемпо та ембієнту — звідти й варто продовжувати.