Вінілові платівки Mumford & Sons

Лондонський гурт, зібраний у грудні 2007 року, зробив те, чого від британців тоді не чекали: узяв американські банджо, контрабас і чотириголосий приспів і продав це стадіонам. Sigh No More (2009) дійшов до другого місця у Британії та США, Babel (2012) очолив обидва чарти, став найшвидше проданим роковим альбомом десятиліття і взяв «Ґреммі» як альбом року.

Банджиста-засновника Вінстона Маршалла в гурті вже немає — він пішов у червні 2021 року після публічної суперечки, що не стосувалася музики. Разом із ним пішов і головний упізнаваний інструмент. Це варто врахувати тим, хто приходить за звучанням перших двох платівок: склад із трьох учасників грає інакше. Права на альбом належать самому гурту, а не лейблу.

Як мінявся склад інструментів

Sigh No More — це майже акустичний запис: банджо, контрабас, піаніно, барабани в мінімумі, і головний прийом — різкий перехід від тихого куплета до повного складу. Babel робить те саме, тільки більшим і гучнішим, з розрахунком на великі майданчики.

Wilder Mind (2015) став точкою розколу: банджо прибрали повністю, замінили електрогітарами й синтезаторами. Частина аудиторії цього не пробачила, і саме тому альбом найрідше знайдеш на полицях у слухачів, які починали з першого. Delta (2018) — компроміс між обома підходами: акустична основа, але з електронними текстурами й найдовшим у їхній кар’єрі хронометражем, за сімдесят хвилин.

«Delta» виходить у важкому чорному вінілі з матовим покриттям конверта. А раннаут тут влаштований навпаки, ніж зазвичай буває: основний текст витравлений вручну, а от логотип MPO разом із сімома цифрами коду одразу після нього — навпаки, проштампований, не витравлений.

Що шукати на вінілі

Тут є річ, про яку рідко пишуть у описах. Babel зводили за логікою свого часу — максимально гучно, з дуже стисненою динамікою. Вінілове видання ріжеться з того самого майстра, і чудес не станеться: платівка звучить голосно й щільно, а тихі місця, які на концерті працюють найкраще, тут стиснуті. Sigh No More у цьому сенсі дихає вільніше.

Delta через тривалість виходить на двох платівках із розкладною обкладинкою — інакше й не вийшло б. Babel у нас є у двох варіантах: стандартний на 180 грам із розворотом і кремовий кольоровий прес. На такому щільному матеріалі різниця між ними на слух мінімальна, вибір радше про полицю, ніж про звук.

Другий практичний момент — вокальні гармонії. Четверо (тепер троє) співають у щільному розкладі, часто в одному регістрі, і на поганому тракті ці голоси зливаються в кашу. Це той матеріал, на якому чути різницю між дешевою й нормальною голкою: там, де на одній системі один хор, на іншій виразно чути окремі партії.

З чого почати

Sigh No More лишається найчеснішою точкою входу: там гурт ще не знає, що стане стадіонним, і грає тісно, майже по-клубному. Babel потрібен тим, кому хочеться саме розмаху, з якого все й вибухнуло. Delta — вибір для слухача, який уже пройшов перші два й готовий до довгої платівки без очевидних синглів.

Найближчі полиці — Country / Folk, де стоять The Lumineers і решта тієї ж хвилі, та Indie Rock, куди гурт зайшов, коли відклав банджо.