Вінілові платівки Stevie Wonder

Стівленд Хардевей Морріс підписав контракт із Motown в одинадцять років і до двадцяти одного встиг випустити дюжину платівок, про які сьогодні майже не згадують. Вондер, якого слухають, починається з 1971-го: у день повноліття старий дитячий контракт утратив силу, а новий дав йому право самому вирішувати, що і як записувати. Усі п'ять платівок, які проходять через наш склад, — з цього боку межі.

Як мінявся звук

Ранній Вондер — це губна гармоніка, чужі пісні й детройтський конвеєр, де співак не торкався аранжування. Перелом стався, коли він привів у студію двох інженерів, Малкольма Сесіла й Роберта Марґулефа, з їхнім модульним синтезатором TONTO. У кредитах Innervisions і Fulfillingness' First Finale обидва підписані як «Engineer, Programmed By [Arp, Moog]» — не запрошені гості, а співавтори звучання. Синтезатор у Вондера не спецефект: він грає партії, які раніше віддали б духовій секції.

Далі йде відрізок, який прийнято називати класичним періодом: п'ять альбомів за чотири роки, від Music Of My Mind до Songs In The Key Of Life. Тексти в цей час перестають бути тільки про кохання — «Living For The City» тримається на документальному записі вуличних сцен, вставленому просто в пісню.

1980-й — окрема точка. Hotter Than July записаний і зведений у Wonderland Studios, власній студії Вондера, і саме звідти вийшла «Happy Birthday» — пісня, написана як агітація за федеральне свято на честь Мартіна Лютера Кінга. Ритміка альбому вже помітно спирається на реґі, чого в семидесятих у нього не було. Збірка Original Musiquarium I 1982 року підбиває цей етап і додає чотири треки, записані спеціально для неї.

Що шукати на вінілі

Європейські перевидання Вондера робили різні заводи, і це чути. Innervisions 2008 року пресували на GZ Digital Media, мастеринг — Джордж Маріно; у спільноті Discogs у цього тиражу 4,52 із 255 оцінок. Fulfillingness' First Finale 2017-го різав Рон Макмастер, а сам мастер для видання робив Кевін Рівз в Universal Mastering Studios у Нью-Йорку — оригінальний вінілівський мастер сімдесятих готували в Kendun Recorders у Бербанку, це різні роботи з різним результатом. Пресували в Record Industry.

Найцікавіша механіка — у Songs In The Key Of Life 2009 року. Це два LP плюс семидюймівка з чотирма додатковими піснями, разом двадцять дві позиції та двадцятичотиристорінковий буклет із текстами. У примітках до релізу окремо сказано: на відміну від багатьох ранніх видань, цей комплект не auto-coupled. Тобто сторони йдуть послідовно — перша й друга на одному диску, третя й четверта на другому. Для старого чейнджера це незручно, для звичайного програвача — навпаки. 4,8 із 406 оцінок, найвищий рейтинг серед усього, що ми возимо від Вондера.

Original Musiquarium I 2017-го зроблено на Optimal Media, лак різав Штефан Єшек; шістнадцять позицій на двох дисках. Hotter Than July того ж року — знову Рон Макмастер на лаці, при тому що оригінальний мастеринг 1980-го належав Арні Акості й Ларрі Емерайну.

З чого почати

Якщо потрібен один альбом і без варіантів — Innervisions: сорок чотири хвилини, дев'ять пісень, жодної зайвої. Якщо хочеться зрозуміти масштаб — Songs In The Key Of Life, але закладіть вечір: це три носії й двадцять дві речі поспіль. Якщо ви прийшли по конкретне відчуття, а не по канон, беріть Hotter Than July — це найтепліша й найтанцювальніша його платівка.

Каталог JPV тримає Вондера в напрямку Funk, хоча за жанровою класифікацією Discogs більшість цих релізів — soul. Якщо ближче друге, дивіться Soul: там стоять і його сучасники, і ті, хто виріс на цих платівках.