Вінілові платівки Alex G

Alex G, справжнє ім’я Алекс Джаннаскулі, народився 3 лютого 1993 року в містечку Гавертаун під Філадельфією. З 2010 року він самостійно викладав альбоми на Bandcamp — за перші два роки їх назбиралося більш як десяток, і серед них «Rules» та «Trick» 2012 року, обидва зараз у нашому каталозі. MusicBrainz описує його тегами indie rock, lo-fi, bedroom pop та indie folk — набір, який чесно показує, що це домашній запис, а не студійний продукт.

Як змінювалося звучання

«Rules» і «Trick» — не просто ранні роботи, а буквально сусідні релізи одного 2012 року, записані ще до того, як у нього з’явився бодай якийсь склад музикантів чи продюсер. У кредитах Discogs на обох стоїть один-єдиний рядок: Alex Giannascoli, Written-By, Recorded By. Ні гурту, ні звукорежисера, ні продюсера — саме так тоді й робилися ці записи, на домашньому обладнанні, поодинці.

Пізніше картина зовсім інша. «DSU» 2014-го і «Rocket» 2017-го вийшли вже на Domino Recording, а альбом «God Save The Animals» 2022 року отримав номінацію на «Греммі» — MusicBrainz фіксує це вже під іменем (Sandy) Alex G, яке з’явилося в середині десятих. Останніми роками він більше працює як кінокомпозитор: писав музику до фільму «We’re All Going To The World’s Fair» 2022 року і до «I Saw The TV Glow» 2024-го. Шлях від бендкемп-архіву до кінопартитур — рідкісний і повністю задокументований.

Що шукати на вінілі

Обидва наші видання — не оригінальні тиражі 2012 року, а перевидання лейблу Lucky Number: на вінілі ці альбоми взагалі вийшли вперше лише 2022-го, через десять років після запису. У кредитах жодного з двох релізів немає ні заводу пресування, ні інженера мастерингу — Discogs про це просто мовчить, і це чесно відображає масштаб видання, а не недогляд каталогізатора.

«Rules» пресований як подвійна платівка: боки A і B несуть по п’ять-шість пісень, а боки C і D — усього по одному треку кожен, «Sandy» і «Good». Над обкладинкою працювала не студія, а родина: артворк підписаний іменами Rachel Giannascoli і Ronnie Giannascoli. «Trick» влаштований так само — боки C і D тут теж короткі, з треками «Sarah», «Adam» і «16 Mirrors». В обидва видання, за даними Discogs, окремим форматом входить ще й сорокап’ятка — бонусний 7-дюймовий сингл, — хоча які саме пісні на ньому, у базі не розписано. За колекціонерською активністю різниця відчутна: «Trick» хоче собі втричі більше людей, ніж «Rules», хоча обидва вийшли одним накладом одного року.

З чого почати

Якщо хочеться почути найсирішу версію Alex G, без жодного стороннього втручання, — беріть «Rules»: за колекціонерською статистикою Discogs у нього менше власників і менший попит, ніж у «Trick», що робить його рідкіснішою знахідкою на полиці. Якщо цікавіше, з чого почалася його мелодійніша, пізніше впізнавана сторона, — «Trick» підходить краще, це найпопулярніша позиція з двох за числом власників. А тим, кому цікаво, куди він прийшов зараз, варто пам’ятати: сьогоднішній Alex G — це вже й кінокомпозитор, хоч ця робота у вінілі поки не представлена.

У каталозі обидві платівки лежать в інді-році, а за домашнім, малобюджетним звучанням їм найближче до альтернативного попу — там зібрано схожих за духом виконавців.