Вінілові платівки Tate McRae

Тейт Макрей (нар. 1 липня 2003, Калгарі, Канада) — канадська співачка, авторка пісень і колишня професійна танцівниця, у нашому каталозі представлена альбомом «So Close To What» (2025, RCA Records). Неочікуваний факт для стримінгового покоління: два треки цього видання — «Better Than I Was» і «Call My Bluff», що стоять на стороні B під номерами B4 і B5, — бонусні композиції, яких немає в жодному цифровому сервісі. Почути їх можна лише на пластинці.

Від фіналістки танцювального шоу до поп-зірки стримінгової епохи

Шлях Макрей у музику почався не зі співу, а з танців: у тринадцять років вона стала фіналісткою американського телешоу «So You Think You Can Dance», показавши рівень техніки, рідкісний для підлітка. Після завершення телевізійної кар’єри вона почала викладати на YouTube власні пісні та кавери, і саме там сформувалася її впізнавана манера — стриманий, майже розмовний вокал поверх мінімалістичних бітів. Проривним став сингл «you broke me first» 2020 року, що облетів світові чарти й перетворив танцівницю з YouTube на артистку лейблу RCA Records. Танцювальне минуле й далі формує її музику напряму: за словами Last.fm, головний сингл «greedy» з попереднього альбому «THINK LATER» побудований саме на ритмі й хореографії, перетворюючись на танц-поп-трек у чистому вигляді. «So Close To What», який у нашому каталозі, — вже третій студійний альбом Макрей, випущений 21 лютого 2025 року і представлений синглами «It’s ok I’m ok», «2 hands» і «Sports car», а супроводжував реліз розпроданий на всі концерти тур «Miss Possessive». Дискогс класифікує її музику одразу як Hip Hop і Pop — поєднання, що видає ритмічну, майже реп-подібну подачу рядків поверх мелодійних поп-приспівів. Тематично тексти залишаються вірними тому, з чого починалися ранні відео: розбір власних стосунків, вразливість і саморефлексія — тільки тепер у продюсерському обрамленні великого лейбла.

Що шукати на вінілі

«So Close To What» пресували на заводі Schallplattenfabrik Pallas у Німеччині — видання маркують «Made in The EU», в розкладній обкладинці (gatefold) з чотиристорінковим вкладишем, де надруковано трек-лист і креди. Лак для платівки різав Руй Маріне на студії Dubplates & Mastering, і його підпис «Ruy@D M» разом із номером заводської матриці «-65444-» видно прямо в раннауті — це один із рідкісних випадків, коли на етикетці стоїть не витравлений, а тиснений (stamped) номер плашки, тоді як решта коду — звичайна травлена гравіровка. Головна ж причина, чому це видання варте уваги саме на вінілі, — вже згадані бонус-треки B4 і B5: у диджитал-релізі альбому їх просто немає, тож фізична пластинка тут не бонус до стримінгу, а окрема, повніша версія релізу. Discogs фіксує одразу два варіанти раннауту з однаковим номером матриці, позначені «I» і «II», — типова ознака того, що наклад цього тиражу друкували щонайменше двома окремими партіями преса.

З чого почати

Почати варто з самого альбому «So Close To What» (2025) — це і є той реліз, що зараз є в нашому каталозі, причому з двома треками, недоступними ніде, крім вінілу. Якщо цікавить ширший контекст сучасного поп-звучання, у нас це рубрика Classic Pop. А якщо хочеться зрозуміти витоки її біт-орієнтованої подачі вокалу за жанровою класифікацією Discogs, загальний орієнтир — рубрика Pop, де зібрані артисти суміжного звучання.