Вінілові платівки Erroll Garner

Ерролл Гарнер у каталозі Just Punk Vinyl представлений платівкою «Trio» — не оригінальним альбомом якогось конкретного року, а ремастерованою збіркою 2018 року від французького архівного лейблу Dreyfus Jazz, яка зібрала записи піаніста 1945–49 років, про що прямо сказано у примітці Discogs. Це архівна робота, а не перевидання одного конкретного релізу: над матеріалом працювала ціла команда — від музичних консультантів Клода Каррьєра, Даніеля Неверса й Ноеля Ерве, що відбирали записи, до інженера Рене Амліна, який окремо відповідав за «звукову обробку» першоджерел, і Франсуа Терраццоні, що займався перенесенням плівок і видаленням шумів. Таке нагромадження вузькоспеціалізованих ролей у кредитах — типова ознака серйозної архівної реставрації, а не швидкого перевидання «як є».

Як звучав Гарнер у цей період

За біографією Last.fm, Ерролл Гарнер народився 15 червня 1921 року в Піттсбурзі й почав грати на фортепіано вже у три роки. У сім років він виступав на місцевій радіостанції KDKA з дитячим колективом The Candy Kids, в одинадцять грав на пароплавах на річці Аллегейні, а в чотирнадцять, у 1937-му, приєднався до гурту саксофоніста Лероя Брауна. За тією ж біографією Last.fm, Гарнер переїхав до Нью-Йорка саме у 1944 році — рівно напередодні записів, що увійшли до цієї збірки, — і встиг попрацювати з контрабасистом Слемом Стюартом, а в 1947-му зіграв із Чарлі Паркером на знаменитій сесії «Cool Blues», хоча сам бібоп-музикантом не був. Показова деталь про його метод: піттсбурзька музична спілка спершу відмовила Гарнеру у прийомі саме через невміння читати ноти й лише 1956 року зробила його почесним членом — грав він виключно на слух, покладаючись на надзвичайну музичну пам’ять. Записи, зібрані на «Trio», зроблено вже після переїзду піаніста до Нью-Йорка — саме в середині 1940-х Гарнер остаточно сформував тріо-формат із фортепіано, контрабасом і ударними, який згодом став його візитівкою на десятиліття вперед, включно зі знаменитим концертним альбомом 1955 року. Тринадцять із чотирнадцяти треків збірки — стандарти американського пісенного репертуару («Over The Rainbow», «Stompin’ At The Savoy», «The Man I Love»), і лише композиція, що дала назву платівці, «Trio», вважається авторською роботою самого піаніста, а не запозиченим стандартом.

Що шукати на вінілі

Це ремастероване видання 2018 року на лейблі Dreyfus Jazz, засноване родиною Дрейфус (сам Франсіс Дрейфус зазначений у кредитах як автор буклету і відповідальний за прем’ястеринг). Прем’ястерингом і виробленням фінального майстер-запису займався Філіп Арналь, а весь архівний матеріал перед тим пройшов окрему обробку для видалення шумів давніх плівок — це видно з переліку ролей у Discogs, хоча самі студії запису чи завод пресування база не вказує. Тринадцять зі всіх чотирнадцяти треків — джазові стандарти, тож фактично платівка працює як антологія раннього нью-йоркського періоду Гарнера, а не як єдиний концептуальний альбом одного сеансу запису.

З чого почати

Перший спосіб — почати з композиції, що дала назву збірці, «Trio»: це єдиний авторський номер серед стандартів, і саме він показує власний почерк піаніста найчіткіше. Другий спосіб — через напрямок нашого каталогу джаз, де ця платівка офіційно стоїть і де можна знайти суміжні за духом видання. Третій спосіб — рухатися від репертуару доби свінгу: серед стандартів на платівці є класика епохи біг-бендів на кшталт «Stompin’ At The Savoy», тож варто зазирнути й на сторінку напрямку джаз-блюз, щоб побачити ширший контекст, з якого виріс репертуар цієї збірки.