Вінілові платівки The Mamas & The Papas

The Mamas & The Papas проіснували за MusicBrainz лише з 1965 по 1972 рік, і саме в перший рік цієї короткої історії, 1966-го, вийшов дебютний альбом «If You Can Believe Your Eyes And Ears» — єдиний реліз гурту в нашому каталозі — майже шістдесят років потому альбом досі перевидають на кольоровому вінілі. За цей недовгий вік гурт встиг записати класику фолк-року, яку досі впізнають з перших нот.

Як змінювалося звучання

Постійний склад — Джон Філліпс, Мішель Філліпс, Денні Догерті й Кесс Елліот — записав дебютний альбом ще до того, як гурт устиг випустити щось інше, і писав та виконував матеріал переважно самотужки: автором більшості пісень на дебюті значиться сам Джон Філліпс — у кредитах Discogs саме він стоїть у графі Written-By практично для всього трек-листа з дванадцяти пісень. MusicBrainz фіксує навіть коротку заміну у складі того ж 1966 року — Джилл Гібсон тимчасово замінювала Мішель Філліпс протягом кількох місяців, поки та не повернулася до гурту; епізод стався буквально в рік виходу нашого альбому й задокументований у базі як окремий, датований період складу гурту.

Discogs тегує альбом як Folk Rock і Pop Rock — той самий каліфорнійський саунд середини шістдесятих, побудований на щільній чотириголосій гармонії й акустичних гітарах, який за кілька років визначить ціле десятиліття західного узбережжя.

Що шукати на вінілі

Наше видання — не оригінал 1966 року, а перевидання 2024-го на непрозорому зеленому вінілі, випущене як ексклюзив мережі книгарень Barnes & Noble — нетиповий канал збуту для платівки, що зазвичай продається через музичні магазини, а не мережі книгарень. У кредитах Discogs записано одразу два різні штрихкоди на один реліз — 602465868241 і 600753998793, — і яка з цих цифр надрукована саме на нашому примірнику, варто перевіряти по фото товару, а не вважати другорядною деталлю — для колекціонера різниця в штрихкоді іноді означає різницю в тиражі.

Продюсером альбому значиться Лу Адлер, легендарна постать каліфорнійської сцени тих років, а звукорежисером — Бонс Гау. Окремо в кредитах виділено електричну скрипку Пітера Пілафіана — нетиповий для фолк-рокового звучання інструмент, який усе ж таки знайшов місце в записі поряд із класичними акустичними гітарами й вокальними гармоніями чотирьох учасників. Фотографію для обкладинки робив Гай Вебстер, один із найвпізнаваніших фотографів каліфорнійського року шістдесятих. Текст на конверті написав Енді Вікгем — його ім’я в кредитах Discogs позначено окремо як Liner Notes, тобто саме текстовий супровід, а не музичний внесок.

За колекціонерською статистикою Discogs реліз мають трохи більше трьохсот користувачів із середньою оцінкою 4.49 — цілком типовий показник для нішевого перевидання класики, розрахованого радше на прицільного покупця книгарні, ніж на масовий музичний ринок і завсідників спеціалізованих вініл-крамниць.

З чого почати

Той, хто хоче почути найвідоміші пісні гурту, знайде і «California Dreamin’», і «Monday, Monday» на цій самій платівці — обидва хіти стоять поруч на дебютному альбомі, а не розкидані по пізніших релізах чи збірках. Тим, кого цікавить студійна історія запису, варто звернути увагу на кредити Лу Адлера як продюсера і Бонса Гау як звукорежисера — обидва імені задокументовані в Discogs саме для цього релізу. А тим, хто збирає деталі виробництва, є привід звірити штрихкод власного примірника з двома варіантами, задокументованими в базі.

У каталозі альбом лежить у класичному попі, а фолк-рокову складову зручно шукати в кантрі-фолку.