Вінілові платівки Upupayāma

Upupayāma — це не гурт, а сольний психоделік-рок проєкт одного музиканта з Парми, Італія: за профілем на Discogs, за всіма інструментами й голосом стоїть одна людина. «Mount Elephant» (2024) — перший реліз проєкту, що дійшов до нашого каталогу, хоча в дискографії Discogs це вже четверта позиція за роками. Неочевидна деталь: попри італійське коріння артиста, реліз виданий британським лейблом Fuzz Club Records, і сам Discogs фіксує країною випуску саме Великобританію, а не Італію, звідки родом сам музикант.

Як мінявся звук

Шлях проєкту на Discogs починається 2020 року з суто цифрового релізу — чотиритрекового EP у форматі FLAC без жодного фізичного носія. 2021-го вийшов однойменний альбом-майстер «Upupayāma», 2022-го — «The Golden Pond», і лише за чотири роки після цифрового старту, 2024-го, з’явився перший вініл — «Mount Elephant», який продається в нас. У 2025 році проєкт вже виступав наживо на Fuzz Club Festival, а на 2026-й у каталозі заявлений майбутній реліз «Honesty Flowers» — тобто це не разовий випадок, а послідовний рух від бедрум-запису до концертної афіші фестивалю. Discogs позначає жанр релізу просто як Rock, а стилі — Psychedelic Rock і Folk Rock: поєднання, яке пояснює, чому в записі одночасно чути й густі гітарні педалі, і майже акустичну, пісенну структуру куплетів.

Що шукати на вінілі

Наш примірник — лімітоване видання на золотому вінілі («gold nugget» — «золотий самородок», за формулюванням Discogs), вагою 180 грамів, наклад обмежений 500 пронумерованими вручну копіями; пресували на чеському заводі GZ Media. Зведення робив звукорежисер Кріс Сміт на студії Kluster Sounds, а виконавцем у кредитах значиться лише одне ім’я — Алессіо Феррарі, що й підтверджує статус одноосібного проєкту без сторонніх музикантів. Обкладинку малювала Нацукі Таватарі — японське ім’я в команді італійського психоделічного проєкту на британському лейблі, ще один штрих до географічно розмаїтого складу учасників випуску. Поряд із лімітованим золотим тиражем Discogs фіксує й другий варіант того самого альбому — на білому мармуровому вінілі вагою 140 грамів, без нумерації та без заявленого обмеження накладу. Це типова практика лейблів на кшталт Fuzz Club: одна версія — колекційна, з нумерацією й важчим вінілом, друга — стандартний тираж для тих, хто просто хоче альбом на полицю, а не пронумерований примірник. Назви треків теж мандрують по карті: «Thimpu» відсилає до Тхімпху, столиці Бутану, а «Fil Dağı» турецькою буквально означає «Слонова гора» — переклад заголовної композиції іншою мовою, а не випадковий набір складів. Трек-лист і сам побудований дзеркально: сторону A відкриває «Moon Needs The Wolf», а сторону B — «Moon Needs The Owl», парні назви з тим самим першим рядком і різними тваринами наприкінці. Це свідоме обрамлення платівки, а не збіг: обидва треки стоять першими на своїх сторонах.

З чого почати

Якщо хочете почути єдину поки що вінілову позицію проєкту — це і є «Mount Elephant». Якщо цікавить напрямок, до якого ми відносимо цю платівку — загляньте в розділ психоделічний рок. Третій сценарій — для тих, хто хоче побачити суміжний за акустичним інструментарієм контекст: це не наш прямий напрямок, а ширший стильовий контур за класифікацією Discogs, і його можна знайти в розділі фолк, оскільки другий стиль релізу за Discogs — саме Folk Rock.