Вінілові платівки The Killers

The Killers зібралися в Лас-Вегасі 2001 року, і перший склад протримався близько року: басист Делл Ніл і барабанщик Метт Норкросс числяться в базі лише за 2001—2002 роки. Гурт у знайомому вигляді існує з 2002-го, коли прийшли басист Марк Стормер і барабанщик Ронні Ваннуччі. Брендон Флауерс і Дейв Кюнінґ — засновники, які лишилися. Теги MusicBrainz дають alternative rock вагою 18, а слідом indie rock, pop rock, heartland rock, new wave і post-punk revival.

Як змінювалося звучання

Ці шість міток діляться на дві групи, і між ними проходить головна лінія в історії гурту.

«Hot Fuss» 2004 року — це new wave і post-punk revival: синтезатори, гострі гітари, британська манера в американському виконанні. Гурт із Невади свідомо звучав так, наче він із Манчестера.

«Sam’s Town» 2006 року розвернув усе на сто вісімдесят градусів. Замість британського — американське: широкі приспіви, пісні про маленькі міста й пустелю. Саме звідси в тегах heartland rock, і саме на цій платівці гурт перестав ховати, звідки він.

«Pressure Machine» 2021 року доводить цю лінію до краю. Це найтихіша їхня робота, майже акустична, побудована на монологах жителів містечка, де виріс Флауерс. Тим, хто чекає стадіонного звучання, вона здасться зовсім іншим гуртом.

Що шукати на вінілі

Половина каталогу — збірки, і це варто розуміти до покупки. З шести позицій три не є студійними альбомами: «Direct Hits», «Sawdust» і «Rebel Diamonds».

«Sawdust» узагалі окремий випадок: це не хіти, а сторони «Б», кавери й рідкісні записи. Брати його як знайомство з гуртом не варто, а от як доповнення до колекції він цінніший за звичайну збірку.

«Hot Fuss» у нас у європейському перевиданні на 180 грамах, і в атрибутах прямо вказано завод: Optimal Media в Німеччині. Лак для цього тиражу різали в студії Finyl Tweek. Частина примірників ішла з карткою на завантаження, частина — з наліпкою «Made in Germany» поверх плівки. Оцінка видання у колекціонерів середня, і це чесно: альбом 2004 року зводився гучно, і перевидання цього не виправляє.

«Rebel Diamonds» іде подвійником на кремовому вініли. Кремовий — непрозора заливка, за шумом близька до чорної, тож для збірки це вдалий вибір.

«Direct Hits» — подвійник на 180 грамах із розкладним внутрішнім конвертом. «Sam’s Town» і «Pressure Machine» ідуть одинарними чорними дисками, і для «Pressure Machine» це принципово: платівка тиха, і будь-який зайвий фон на ній чутно одразу.

«Pressure Machine» варто розглянути окремо ще й через прес. Наш тираж друкували на заводі Dublin Vinyl в Ірландії — рідкісний випадок, зазвичай великі лейбли віддають такі замовлення в Німеччину або Чехію. Частина примірників ішла з наліпкою про ірландське походження просто на плівці. Продюсував і записував альбом Джонатан Рейдо, і його підхід тут головна причина, чому платівка звучить сухо: мінімум обробки, майже жодних накладень.

«Rebel Diamonds» вийшов подвійником кремового кольору в подвійній розкладній обкладинці з друкованою вкладкою, де показано обкладинки альбомів, з яких узято пісні. Це рідкісний випадок, коли збірка чесно показує своє походження, а не видає себе за самостійну платівку.

З чого почати

Найпряміший шлях — «Hot Fuss». Це дебют, і саме з нього гурт знають ті, хто не стежив за ним далі.

Якщо хочеться американської версії гурту, а не британської, потрібен «Sam’s Town». Звідси природно рухатися до сусідів по Alternative Rock.

А тим, хто прийшов за синтезаторами й гострим ритмом раннього періоду, варто дивитися ширше — у бік New Wave, звідки гурт брав більшу частину свого першого звучання.