Sting The Last Ship

Платівка починається і закінчується однією й тією ж мелодією: «The Last Ship» відкриває сторону A, а «The Last Ship (Reprise)» на 3:20 закриває сторону B. Це не бонус і не помилка — альбом задумувався як цілісна історія з рамкою, і на вінілі ця рамка збігається з початком і кінцем платівки краще, ніж будь-де ще.

Де це записувалося

П’ять студій у кредитах: MSR Studios і Downtown Music у Нью-Йорку, власна Steerpike, а оркестрові сесії писали на Abbey Road — за пультом стояли Джонатан Аллен і Пітер Коббін. Продюсували Роб Матес і сам Стінг. Такий маршрут для платівки з акустичною подачею означає одне: різні кімнати чути на різних треках, і зведення цього не приховує.

Що це за прес

Американське видання 2013 року, одна платівка, розкладний конверт. Мастеринг робили в нью-йоркській Masterdisk: у раннауті обох сторін вибито «MASTERDISK» разом з ініціалами інженерів і номером B0018741-01.

Як звучить

Це платівка з мінімумом ударних і максимумом голосів: акордеон, скрипки, хорові підспівки, вокал зовсім близько до мікрофона. Прес тихий і без спроб додати ваги, тож дихання і шурхіт струн залишилися в записі. На гучності це звучить не як поп-альбом, а як запис у кімнаті з кількома людьми.

Скільки триває

Сторона A — шість треків, 21:21. Сторона B — шість треків, 24:10. Разом 45:31. Найдовший номер — «Ballad Of The Great Eastern» на 5:14, найкоротший — «August Winds» на 3:18.

Інші релізи — на сторінці Sting, суміжне за звучанням — у напрямку Поп-рок.