The Rolling Stones Sticky Fingers

Напівшвидкісне різання зазвичай беруть під короткі сторони, а тут вони по 23:08 і 22:58. Це головний компроміс видання: альбом лишився на одному диску, і виграш від повільного лаку частково з’їдений довжиною сторін. Рівень нижчий, ніж на звичайному пресі, тож регулятор доведеться підняти. Зате верх ближче до центру тримається краще, ніж на звичайному лаку, — саме за це напівшвидкість і цінують.

Що в канавці

Раннаути тут вибиті штампом, окрім одного напису — «MILES. ABBEY ROAD 1/2 SPEED.ROOM 30» вигравіювано вручну. Це підпис Майлза Шоуелла, тридцята кімната Abbey Road, де він і працює. Ремастеринг робили там само, а пресували в Нідерландах, на Record Industry. Частина примірників іде з наліпкою «Rolling Stones 62-22 Sixty Years» на плівці.

Як звучить

Альбом записували частково у виїзній студії гурту, частково в лондонській Olympic, і фактура тут навмисно брудна: духові позаду, гітари не вирівняні між каналами, вокал у тій самій площині. Повільний лак це не полірує, а радше розбирає — на «Can’t You Hear Me Knocking» чути, де закінчується пісня і починається джем.

Скільки триває

Сторона A — п’ять треків, 23:08. Сторона B — п’ять треків, 22:58. Разом 46:06. Найдовший номер — «Can’t You Hear Me Knocking» на 7:14, найкоротший — «You Gotta Move» на 2:32.

Інші видання гурту — на сторінці The Rolling Stones, суміжне за часом — у напрямку Золота ера року.