Can Future Days

«Future Days» 1973 року — платівка з чотирьох треків, і половину її часу займає один: «Bel Air» на двадцять хвилин лежить на всій стороні B без жодного сусіда. Хто чекає на пісні, буде розчарований; хто готовий слухати одну річ двадцять хвилин поспіль — отримає найспокійніший альбом Can.

Ремастер зі стрічок, а не з цифри

У кредитах цього видання сказано прямо: усі треки ремастеровані з оригінальних стереострічок у Sonopress. Вініл для платівки різав Кевін Меткалф у лондонській Soundmasters — рідкісний випадок, коли перевидання називає і джерело, і різника.

Що в конверті

Картонна обкладинка з тисненням, друкований внутрішній конверт, важкий вініл і ваучер на безкоштовне завантаження альбому. На корінці стоїть напис Remastered Edition, а нижче — Printed in the EU.

Скільки триває

Сторона A — 21:04 на трьох треках: «Future Days» 9:34, «Spray» 8:28 і коротка «Moonshake» 3:02. Сторона B — рівно 20:00 одним треком. Сорок одна хвилина, поділена настільки нерівно, наскільки це взагалі можливо.

Як звучить

Записувалося все в Inner Space Studio 1973 року, і мікс тут м’якший за ранні альбоми гурту: вокал відсунутий углиб, ґітара ледь помітна, а на першому плані — рівний, майже водяний фон, який тримається всі двадцять хвилин «Bel Air».

Кому підійде

Тим, хто вже слухав «Tago Mago» і хоче протилежність: не хаос, а рівну поверхню. Для першого знайомства з краутроком це теж робочий варіант.

Інші релізи гурту — на сторінці Can, суміжні платівки — у напрямку прог-рок.