Вінілові платівки Valentina Goncharova

Валентина Гончарова на нашій полиці представлена збіркою «Recordings 1987-1991 Vol. 2» — це не студійний альбом, а вибірка з архіву магнітофонних плівок, яку естонський лейбл Shukai випустив на одній платівці у 2021-му. Записи зроблені в чотирьох містах — Таллінні, Ризі, Гельсінкі й Москві — упродовж 1987–1991 років, а самі плівки для реліза надала особисто авторка, про що прямо сказано в примітці Discogs. У анотації до релізу лейбл прямо називає цей другий том завершенням свого дослідження звукового світу «важливої, але недооціненої авторки, що працювала в радянській електроакустиці» — тобто це свідома архівна робота, а не випадкова збірка вцілілих плівок.

Від київської скрипальки-класички до радянської електроакустики

Гончарова народилася 1953 року в Києві й почала музичну освіту в три роки — спершу фортепіано під керівництвом бабусі, а з шести років узяла в руки скрипку. У 1960–1969 роках вона навчалася в Київській спеціальній музичній школі у Л. Ф. Бендерського, вигравала конкурси для молодих українських музикантів і встигла двічі виступити з Київським симфонічним оркестром філармонії. З 1969-го продовжила навчання в Ленінграді: спершу в спеціальній музичній школі, з 1971 по 1976-й — у Ленінградській консерваторії в класі М. І. Ваймана, а між 1980 і 1983 роками пройшла аспірантуру в того ж закладу під керівництвом Б. Л. Гутнікова. Паралельно вона працювала солісткою філармоній — в Улан-Уде (1976–77), Твері (1978–83) і зрештою в Таллінні (1985–91), де з 1984 року й оселилася остаточно. Саме в цей таллінський період класична скрипалька дедалі більше занурювалась у сучасний джаз, вільну імпровізацію та електроакустичні експерименти — і саме ці роки, 1987–1991, документує наш збірник, записаний під час поїздок і фестивальних контактів між Таллінном, Ригою, Гельсінкі та Москвою.

Крім композиторської та виконавської роботи, Гончарова також відома як журналістка й музична критикиня — вона є членкинею Спілки журналістів Естонії та Міжнародної федерації журналістів, а її скрипкові виступи проходили не лише в СРСР, а й у Фінляндії, Німеччині, Франції та Великій Британії.

Що шукати на вінілі

Це одна платівка-компіляція, зведена й змайстрована інженером на псевдонім Flaty, зі власного архіву магнітних плівок Гончарової. Компіляцію зібрали Дмитро Ніколаєнко, Дмитро Прудкін і Саша Цапенко, буклет написав Фергюс Кларк, а обкладинку прикрашає фотографія Ігоря Глазистова. Окремого імені студії чи заводу преса в кредитах немає — лише позначка про сам мастеринг, тож про фізичне виробництво цього тиражу Discogs більше нічого не каже. У трек-листі впереміш стоять і повністю імпровізовані фрагменти без назв («Untitled I–III»), і завершені композиції на кшталт відкриваючої майже дванадцятихвилинної «Reincarnation II», ритмічнішого «Rock Jazz» і дев’ятихвилинної «Temble Woman» — авторство частини треків ділять з Гончаровою її тогочасні партнери по імпровізації, зокрема саксофоніст Сергій Льотов і фінський композитор Пекка Айраксінен.

З чого почати

Якщо хочеться одразу почути, як класично навчена скрипалька звучала в радянській та фінській експериментальній сцені кінця 80-х, — починайте з цього збірника. Якщо цікавить ширший український контекст у каталозі — загляньте у напрямок українське. А якщо більше про синті-поп і електроніку українських авторів — є окремий напрямок синті-поп і електроніка, куди віднесли й цей реліз.