Вінілові платівки Trent Reznor

Наш примірник «The Social Network» — не оригінальний тираж 2010 року, а «Definitive Edition» 2020-го: подвійний 180-грамовий вініл у потрійному розкладному конверті з квадратним 11-дюймовим чотиристорінковим вкладишем. Незручна деталь для тих, хто чекає абсолютно нового матеріалу: за кредитами Discogs два треки насправді не нові — A3 «A Familiar Taste» містить інтерполяцію «35 Ghosts IV», а C14 «Magnetic» — інтерполяцію «14 Ghosts II», обидва з інструментального альбому Резнора й Росса «Ghosts I–IV» 2008 року. Це не приховування, а чесно зазначений факт у власних кредитах лейблу.

Як мінявся звук

Майкл Трент Резнор народився 1965 року в Мерсері, Пенсільванія, почав грати на піаніно в п’ять років. У школі це переросло в саксофон і тубу, участь у джаз- і маршовому оркестрах, а ще — у шкільний театр: однокласники визнали його найкращим драматичним актором за ролі Юди в «Jesus Christ Superstar» і професора Гарольда Гілла в «The Music Man». 1983-го Резнор вступив до Allegheny College на комп’ютерну інженерію, грав у місцевому гурті Option 30, та вже за рік покинув навчання заради музики. У Клівленді він встиг побути клавішником у гурті The Innocent (один альбом, «Livin’ in the Street») і пішов звідти через три місяці — перш ніж заснувати Nine Inch Nails, індастріал-рок-проєкт, де він десятиліттями лишається єдиним офіційним учасником, сам пише всі тексти й записує більшість інструментальних партій, залучаючи продюсерів і музикантів лише для допомоги. Саме з цього шкільного джазу, театру й нетривалих клавішних епізодів у чужих гуртах виріс його пізніший, набагато різкіший індастріал-звук — а згодом і шлях кінокомпозитора.

З Аттікусом Россом, теж учасником Nine Inch Nails і спільного проєкту How to Destroy Angels, Резнор написав музику до «The Social Network» Девіда Фінчера — і саме за неї дует уперше здобув «Оскар» за найкращу оригінальну музику в 2010 році. Далі — ще один «Оскар» за «Soul», «Греммі» за «The Girl with the Dragon Tattoo» (2013) і «Золотий глобус» за «Challengers» (2025): за півтора десятиліття Резнор пройшов шлях від фронтмена індастріал-гурту до одного з найзатребуваніших кінокомпозиторів Голлівуду, жодного разу не розпустивши Nine Inch Nails.

Що шукати на вінілі

Пресинг — завод Pallas (у кредитах одразу «Schallplattenfabrik Pallas GmbH» і «Pallas USA»), мастеринг — Том Бейкер у власній Baker Mastering, лак різав Скотт Стреттон у легендарній Bernie Grundman Mastering. Виконавчий продюсер релізу — сам Девід Фінчер, режисер фільму, а буклет-вкладку написав кінокритик Елвіс Мітчелл. Треки на всіх чотирьох сторонах пронумеровані наскрізно, від 1 до 19, без окремого відліку для кожної сторони.

З чого почати

Якщо хочете почути головну тему фільму — це «Hand Covers Bruise», перший трек альбому, який повертається наприкінці стороною D як «Hand Covers Bruise, Reprise».

Якщо цікаво, як індастріал-композитори переосмислюють класику, — трек C12 «In The Hall Of The Mountain King» переробляє відому тему Гріга для сцени веслувального перегону братів Уінклвос.

Якщо хочете почути прихований місток до раннього амбієнту Резнора й Росса — A3 «A Familiar Taste» і C14 «Magnetic» цитують їхній інструментальний альбом «Ghosts I–IV» 2008 року.

Далі логічно піти в бік напрямку, до якого прив’язана ця платівка в каталозі, — саундтрек, або в бік indastrial-коріння звучання Nine Inch Nails, з якого виріс Резнор, — індастріал.