Вінілові платівки Suicide Silence

Suicide Silence зібралися 2002 року в Ріверсайді, каліфорнійському місті за годину їзди від Лос-Анджелеса, і за двадцять із гаком років пройшли через повну зміну складу: з першої вісімки залишився один гітарист Кріс Гарза. Це не звичайна плинність музикантів — у цій історії є дата, після якої гурт міг просто зникнути. Слухачів у них при цьому більше, ніж у багатьох гуртів із набагато м’якшим звуком: майже сімсот тисяч у Last.fm і близько тридцяти чотирьох мільйонів прослуховувань.

Як змінювався звук

Перші роки — це нестабільний склад і пошук. Вокаліст Теннер Вомак пробув у гурті лише 2002 рік, гітарист Рік Еш пішов 2005-го, барабанщик Джош Годдард — 2006-го, басист Майк Бодкінс — 2008-го. Паралельно набиралися ті, хто грає й досі: Марк Гейлмун із 2005-го, Алекс Лопес із 2006-го, Ден Кенні з 2008-го. Саме в цьому складі оформилося те, за що гурт занесли в дезкор — жанр, який у їхньому профілі стоїть першим тегом із великим відривом.

Друга частина історії починається 1 листопада 2012 року — того дня загинув вокаліст Мітч Лакер, який співав тут із самого заснування. Гурт узяв паузу, і з 2013-го мікрофон перейшов до Едді Герміди. Обидві платівки, що є в нас, — уже з його вокалом, і це важливо розуміти заздалегідь: якщо ви пам’ятаєте Suicide Silence за ранніми записами, тут інший голос і інша манера.

Далі гурт розширив словник: у мітках поруч із дезкором з’явилися металкор, ґрайндкор і хардкор. Discogs узагалі описує ці релізи жанром Rock зі стилем Deathcore — класифікація груба, але вона чесно показує, що гурт давно вийшов за межі однієї сцени.

Що шукати на вінілі

Дві наші позиції — це два різні типи видання, і плутати їх не варто. Suicide Silence 2017 року — європейський тираж Nuclear Blast Entertainment, каталожний номер NE 3804-1, дві платівки. Дев’ять треків розкладені на чотири сторони по два-три на кожну, тобто сторона закінчується приблизно кожні десять-одинадцять хвилин, і платівку доведеться перевертати частіше, ніж звикли ті, хто слухає метал на одному диску.

Тут же головне, що варто знати про цей альбом на вторинному ринку. Того ж 2017 року в Європі вийшов ще один тираж того самого альбому — суворо обмежений, триста примірників, прозорий вініл у конверті-розкладачці. Наш примірник — не він: у нас звичайне чорне видання без розкладачки. Ціни на ці два тиражі відрізняються в рази, і продавці на майданчиках регулярно плутають їх у описах, тож звіряйтеся не з назвою, а з каталожним номером і кольором пластику.

You Can’t Stop Me у нас — тираж 2024 року на зеленому вінілі, який Nuclear Blast випустила до десятиріччя альбому. Оригінал виходив 2014-го, це перший альбом гурту з Гермідою на вокалі, і ювілейне видання — рівно той самий матеріал, дванадцять треків по шість на сторону. Разом з тим у базі Discogs у цього релізу порожні поля заводу, мастерингу й раннауту: перевірити, де його пресували, за документами неможливо, доведеться дивитися на самому диску.

З чого почати

Якщо ви хочете почути гурт після перезапуску, у найпрямішому вигляді — беріть You Can’t Stop Me: він щільніший, коротший і ближчий до того дезкору, за який Suicide Silence знають. Якщо цікавить момент, коли гурт свідомо зламав власну формулу, тоді самойменний 2017-го: дев’ять треків, чотири сторони й помітно інший підхід до вокалу. Якщо ви берете вініл на подарунок людині, яка слухає важке, — надійніший зелений ювілейний, він виглядає як подарунок і коштує дешевше.

Каталог веде обидва релізи через Extreme Metal, і це відповідає стилю Deathcore з Discogs. Але слухацькі мітки додають металкор і хардкор, а це вже трохи інша полиця — Alternative Metal. Якщо вам у Suicide Silence важливіша структура пісень, а не швидкість, шукати варто саме там.