Вінілові платівки Project Mama Earth

Project Mama Earth — не гурт у звичному сенсі, а разовий музичний проєкт: за даними Discogs, під цим іменем існує лише один реліз, EP «Mama Earth» 2017 року, і жодного продовження. У нашому каталозі представлене саме це видання — вінілова платівка від нідерландського лейблу Provogue, зібрана з музикантів зовсім різних шкіл: британсько-індійського композитора Нітіна Соні, французько-камерунського джазового басиста Етьєна Мбаппе, барабанщика Джонатана Джозефа, легендарного саксофоніста Пі Ві Елліса — того самого, що грав із Джеймсом Брауном, — і британської соул-співачки Джосс Стоун на вокалі.

Як складалося звучання цього проєкту

Оскільки Project Mama Earth — не гурт з історією альбомів, а одноразове об’єднання музикантів під конкретну ідею, «еволюція звучання» тут означає не зміну стилю з роками, а те, як саме зійшлися ці голоси в межах одного релізу. Нітін Соні і Пі Ві Елліс представляють дві різні традиції: перший — сучасний британський композитор, що поєднує електроніку зі світовими мотивами, другий — живий свідок класичного американського фанку 60-х. Етьєн Мбаппе привніс джазову ритм-секцію, а Джосс Стоун — голос, добре знайомий шанувальникам соулу. За кредитами релізу очевидний і природоохоронний задум: назви пісень — «Waterfall», «Spring», «Breathe» — складаються в тематичний цикл про природу, а між основними піснями вставлені короткі інструментальні інтерлюдії, що працюють як переходи між настроями, а не самостійні номери. Слова до пісень писала Венді Джозеф, а сама Джосс Стоун також зазначена співавторкою текстів — тобто вокалістка не просто виконувала готовий матеріал, а брала участь у його створенні.

Що шукати на вінілі

Це одна платівка-EP на дванадцять дюймів, записана в Home Grown Studios і зведена в The Dairy Studios, а мастеринг робили в Fullersound. У кредитах платівки — цікава деталь: два різні звукорежисери ділили зведення треків між собою, Гаррі Тімсон відповідав за «Interlude 1», «Waterfall», «Spring», «Interlude 4» та «Entanglement», а Джеймс Тернер — за решту, включно із заголовковим треком і фінальною «Breathe». У нотатках до релізу прямо вказано, що тривалість треків бралася «з комп’ютера» — це нетипове для Discogs формулювання самі укладачі бази додали як застереження щодо точності хронометражу. Каталожний номер видання — PRD75331, права на фонограму зареєстровані на лейбл Stone’d Records, а ліцензію на випуск тримає Mascot Music Production And Publishing. Продюсуванням, крім самих музикантів, займалися одразу троє учасників запису — Нітін Соні, Етьєн Мбаппе і Джонатан Джозеф, а партії духових додав тромбоніст Вінстон Роллінз і трубач Кріс Сторр. Записом на майданчику керував інженер Джей Оберн, а обкладинку платівки прикрашає робота художника Роя Коха, доповнена окремим живописним твором камерунського художника Жана-Давіда Нкота — ще один слід тієї ж ідеї змішання культур і традицій, яка визначає весь проєкт.

З чого почати

Заголовковий трек «Mama Earth» — найлогічніша точка входу: саме він за рік до виходу EP потрапив у збірку «AUDIOphile Pearls Volume 23», тож це найбільш «представницька» річ у короткій дискографії проєкту. Тим, кому цікавіше почути голос Джосс Стоун у більш класичному соул-контексті, варто звернути увагу на її сольні записи — тут, в оточенні джазової ритм-секції і духових, її вокал звучить інакше, стриманіше. А для слухачів, які прийшли через ширший жанровий інтерес, у нас є розділи соул і фанк — саме ці напрямки Discogs вказує для цього релізу.