Вінілові платівки Niccolò Paganini

У каталозі — перевидання 2020 року подвійного альбому «24 Caprices» Нікколо Паганіні у виконанні Іцхака Перлмана (Itzhak Perlman) на скрипці: Warner Classics, 180-грамовий вініл, дві платівки в одному конверті. Сам запис зроблено ще 1972-го — у студії Abbey Road в Лондоні 10 січня та в Brent Town Hall 11–12 січня — і вперше видано на лейблі EMI/HMV під номером ASD 3384; цей тираж 2020 року використовує ремастер 2015-го, зроблений з оригінальних плівок у форматі 24-біт/96 кГц просто в Abbey Road Studios.

Від вундеркінда з Генуї до легенди, яку підозрювали в угоді з дияволом

За біографією Last.fm, Нікколо Паганіні народився в Генуї 27 жовтня 1782 року; батько навчив його грати на мандоліні вже в п’ять років, до семи він перейшов на скрипку, а композицією почав займатися ще до восьми. Перший публічний концерт відбувся, коли йому було дванадцять. У підлітковому віці він навчався в Джованні Серветто та Алессандро Ролла, але не впорався зі славою — у шістнадцять років захопився азартними іграми й випивкою; кар’єру, за тією ж біографією, врятувала невідома шляхтянка, яка забрала його до свого маєтку, де він три роки відновлювався і вдосконалював гру на скрипці й гітарі. У двадцять три він повернувся на сцену вже як музичний директор при Елізі Бачокі — сестрі Наполеона й принцесі Лукки, — а невдовзі став одним із перших музикантів, що гастролювали сольно, без супроводу інших виконавців, і одним із перших справжніх «суперзірок» концертної естради. Легенда про угоду з дияволом за неперевершену техніку — популярний міф, який, за біографією Last.fm, він, можливо, і сам підтримував: під час виступу очі закочувались, худорлява постать розхитувалась, а глядачки непритомніли від напруги. Грав Паганіні на скрипці Cannone Guarnerius із майже пласким розташуванням струн — саме це давало змогу брати акорди одразу на трьох-чотирьох струнах, техніку, яку 24 каприси вимагають на кожному кроці.

Що шукати на вінілі

Продюсером запису 1972 року був Суві Радж Грабб (Suvi Raj Grubb), інженером — Крістофер Паркер (Christopher Parker), а текст на конверті написав Пол Каттс (Paul Cutts). Це видання 2020 року надруковане й вироблене в ЄС, 180-грамовий вініл, дві платівки в одному конверті. Соліст запису, Іцхак Перлман, — ізраїльський скрипаль, народжений 31 серпня 1945 року в Яффо (нині частина Тель-Авіва); за біографією Last.fm, у чотири роки він переніс поліомієліт і відтоді пересувається на милицях, а на сцені грає сидячи. Навчався він в Академії музики в Тель-Авіві, а згодом — у Джульярдській школі в США. Усі двадцять чотири каприси написані для скрипки соло, без жодного акомпанементу — це один з найскладніших технічно творів у скрипковому репертуарі, де кожна частина демонструє окремий прийом: подвійні ноти, стрибкоподібний смичок, лівопіцикато. За спільнотою Discogs у релізу 195 власників і рейтинг 4.59 з 17 оцінок.

З чого почати

Починайте саме з «24 Caprices» — це технічний і виконавський еталон, де віртуозність композитора зустрічається з віртуозністю одного з найвідоміших скрипалів другої половини XX століття. Якщо цікавить ширший контекст класичної музики в нашому каталозі — загляньте у напрямок Класична музика. А якщо любите, коли класичні форми звучать через сучасну призму, — напрямок Неокласика покаже споріднені за духом записи. І якщо цікава сама історія неперевершеної скрипкової техніки — саме ці каприси стали підручником віртуозності для поколінь скрипалів після Паганіні.