Вінілові платівки Milt Jackson & John Coltrane

У каталозі — перевидання 2010 року (іспанський лейбл WaxTime) альбому «Bags & Trane» Мілта Джексона і Джона Колтрейна: 180-грамовий лімітований вініл, записаний ще 15 січня 1959 року в Нью-Йорку.

Від відкриття Діззі Гіллеспі до «Bags» — прізвиська, що стало назвою альбому

За біографією Last.fm, Мілтон Джексон (1 січня 1923 — 9 жовтня 1999) отримав прізвисько «Bags» саме через мішки під очима — і саме воно винесене в назву цього альбому поряд зі скороченням прізвища Колтрейна. Джексона відкрив Діззі Гіллеспі, який найняв його до свого секстету 1946 року; невдовзі музикант уже працював із найважливішими постатями джазу того часу — Джоном Колтрейном, Вуді Германом, Говардом Макґі, Телоніусом Монком і Чарлі Паркером. Саме в біг-бенді Гіллеспі ритм-секція у складі Джексона, Джона Льюїса, Персі Гіта і Кенні Кларка виступала окремим квартетом, поки духова секція відпочивала між номерами, — з цього тимчасового складу згодом виріс Modern Jazz Quartet, що проіснував як самостійний колектив двадцять років, до розпаду 1974-го (і відновився вже 1981-го). За тією ж біографією, Джексон навмисно налаштовував осцилятор вібрафона на повільні 3,3 обертання за секунду — значно повільніше за 10 обертів Лайонела Хемптона, — заради тоншого, стриманішого вібрато, що й стало його фірмовою манерою гри.

Прізвисько «Bags» пристало до Джексона через мішки під очима, що з’являлися від звички засиджуватися допізна, — а його власна композиція «Bags’ Groove» відтоді стала джазовим стандартом і навіть отримала окремий випуск на радіопрограмі NPR «Jazz Profiles». Із середини 1970-х до середини 1980-х Джексон записувався для лейбла Pablo Records Нормана Ґранца, зокрема на класичному альбомі «Jackson, Johnson, Brown & Company» (1983) поряд із тромбоністом Джей Джей Джонсоном і басистом Реєм Брауном — а також з’являвся як гість на записах Бі Бі Кінга і Рея Чарльза. Різноманітність цих співпраць — від бопу до блюзу й соулу — показує, наскільки широким був діапазон його вібрафона поза межами одного стилю.

Що шукати на вінілі

Записана 15 січня 1959 року сесія зібрала повний склад зіркового ритм-секційного джазу: Пол Чемберс (Paul Chambers) на контрабасі, Хенк Джонс (Hank Jones) на фортепіано і Конні Кей (Connie Kay) на барабанах — до речі, той самий Кей, що згодом теж грав у Modern Jazz Quartet поряд із самим Джексоном. Продюсером сесії виступив Несухі Ертегюн (Nesuhi Ertegun), співзасновник джазового підрозділу Atlantic Records. Бонус-трек «Stairway To The Stars» на стороні B узятий із тієї самої сесії, але не входив до оригінального LP. Це перевидання 2010 року на 180-грамовому вінілі використовує технологію прямого металевого мастерингу (DMM) на оригінальній різальній системі Neumann — про це прямо повідомляє хайп-стікер на плівці. За спільнотою Discogs бажаючих придбати цей тираж (169) навіть більше, ніж тих, хто вже його має (167) — рідкісний показник для аудіофільського перевидання.

З чого почати

Починайте з «Bags & Trane» — це рідкісна зустріч двох лідерів на рівних, де вібрафон Джексона і саксофон Колтрейна ведуть діалог, а не змагаються за перше місце. Якщо цікавить ширший контекст джазу в нашому каталозі — загляньте у напрямок Джаз. А якщо приваблює суміжна блюзова традиція, з якої виріс хард-боп цього запису, — напрямок Блюз покаже споріднені за духом записи. І якщо захочете почути Джексона вже в постійному складі, а не на разовій сесії, — шукайте записи Modern Jazz Quartet, де він грав двадцять років поспіль.