Вінілові платівки Мертвий півень

Мертвий Півень утворився 1989 року у Львові й, за формулюванням його ж біографії на Last.fm, опинився серед лідерів культурного вибуху Західної України того часу. Платівка, яку ми продаємо, — «Радіо Афродита» — ілюструє цей шлях краще за будь-який опис: альбом записаний і самостійно виданий 2011 року на CD, причому, за даними Discogs, «випущений без обкладинки» — зовсім без друкованого оформлення. Вінілове видання, яке ми пропонуємо, з’явилося лише 2025-го, через чотирнадцять років, і це вже зовсім інший рівень пакування — від голого диска до нумерованого колекційного тиражу.

Як змінювалося звучання гурту

Дискографія Мертвого Півня — це майже безперервний потік релізів від початку 90-х: «Ето» (1992), «Мертвий Півень ’93», концертний «Підземне Зоо. Live In Studio» (1994), «Il Testamento» (1996), «Міський Бог Ерос» і «Шабадабада» (обидва 1998) — останній із них згодом дав ім’я власному лейблу гурту, під яким 2023-го вийшов сингл «Гобелен». У 2000-х додалися живий «Афродизіяки» (2003), самвидавні «Кримінальні Сонети» (2008) і «Made In ЮА» (2009). «Радіо Афродита» (2011) продовжила цю самвидавну лінію — і музично це фолк-рок із панківською прямотою: Discogs фіксує стилі Folk Rock, Prog Rock і Punk одночасно, а сам треклист побудований на українському фольклорному й поетичному матеріалі, переробленому під власне звучання гурту. Цікаво, що на тому ж лейблі ТІЛЬКИТАК Records, який видав нашу платівку, 2026-го вийшла ще одна вінілова платівка гурту — «Поезії Хмільних Дворів», теж нумерований наклад із 299 копій. Це схоже на системну роботу з переведення старої дискографії Мертвого Півня на вініл, а не одноразовий епізод. Визнання гурту поза власним лейблом теж задокументоване: 2003 року трек Мертвого Півня потрапив до збірки «Рок Легенди України» — тобто ще до вінілового відродження гурт уже мав статус класики жанру на національному рівні.

Що шукати на вінілі

Наш тираж — чорний вініл 180 грамів, лімітований до 299 нумерованих примірників, перші 99 з яких підписані гуртом, каталожний номер TTR022. У комплекті — буклет із текстами пісень і вкладиш, чого зовсім не було в оригінальному самвидавному CD 2011 року. Десять треків розподілені по двох сторонах: сторона A відкривається «Ой Марічко, Чичері» і триває приблизно дев’ятнадцять з половиною хвилин, сторона B починається з «Над Морем» і йде трохи менше вісімнадцяти — цілком типове співвідношення для фолк-рокового альбому без надмірного розтягування доріжок. Штрихкод видання — 4820289250394. Дані про завод пресування чи інженера мастерингу в картці релізу на Discogs відсутні — для українського малотиражного лейбла це радше типова ситуація, ніж виняток, і чеснішим буде сказати про це прямо, ніж вигадувати подробиці.

З чого почати

Український рок у його класичному, гітарному звучанні шукайте в напрямку український рок, куди офіційно віднесено цю платівку в нашому каталозі. Ширший контекст вітчизняної сцени без прив’язки саме до рок-звучання дає напрямок UA (Українське), до якого реліз теж прив’язаний напряму. Хто раніше не чув Мертвого Півня, тому «Радіо Афродита» стане доступною точкою входу: фольклорний і поетичний матеріал у основі пісень робить альбом зрозумілим навіть без глибокого знання решти дискографії гурту.