Вінілові платівки Lil Peep

Густав Ор, який виступав під ім’ям Lil Peep, народився 1 листопада 1996 року на Лонг-Айленді й помер 15 листопада 2017-го, у двадцять один рік. За чотири роки активної роботи він встиг зробити те, що зазвичай займає десятиліття: з’єднати гітарний емо-звук нульових із трепом і зробити цю суміш нормою. Теги MusicBrainz описують результат чотирма майже рівними мітками — cloud rap, emo, emo-trap, post-emo — і жодна з них не існувала в такому вигляді до нього.

Як змінювалося звучання

Перші записи виходили на SoundCloud і були буквально зроблені на ноутбуці: він брав гітарні партії з чужих емо-пісень нульових, накладав на трепову ритміку й записував вокал в один дубль. Технічна якість там низька навмисно, і це частина естетики, а не наслідок бідності.

Важливий організаційний факт: у 2015—2016 роках він входив до колективу Schemaposse, а з вересня 2016-го й до смерті — до GothBoiClique. Обидва об’єднання були не лейблами, а колами авторів, які ділилися бітами й куплетами, і саме через них його манера розійшлася по сцені.

«Hellboy» 2016 року — переломна точка: тут остаточно склалася формула з гітарним семплом на першому плані й басом, що перекриває все інше. «Crybaby» того ж року тихіший і мелодійніший. Обидва вийшли як мікстейпи, тобто без офіційного релізного циклу.

2017-й приніс перший повноцінний альбом і, після нього, посмертні збірки. «Everybody’s Everything» 2019 року зібрав розкидані по мережі треки в одну послідовність. У нашому каталозі він лежить у напрямку Alternative Rap — це наша навігація; за жанровими мітками поруч постійно стоїть emo, і суперечності тут немає.

Що шукати на вінілі

Головне, що варто знати до покупки: майже весь вініл Lil Peep — посмертний. «Live Forever», «Crybaby» і «Hellboy» позначені в нас як мікстейпи в перевиданні, і це не формальність. Оригінали виходили файлами на SoundCloud, зведеними під навушники й телефон, а не під канавку. Мастеринг для платівки робився пізніше й з того матеріалу, який був. Чекати від цих релізів студійної чистоти не варто — там її не було й у джерелі.

Друга особливість — швидкість. Значна частина його каталогу видана на 45 обертах: «Live Forever», «Crybaby», «Lil Peep; Part One», «California Girls», «Hellboy». Це рішення на користь звуку: вища швидкість дає більше місця на канавку й краще тримає щільний низ, на якому все побудовано. Плата за це — коротші сторони й необхідність частіше вставати до вертушки.

«Hellboy» іде подвійником на червоному вініли лімітованим тиражем, «Crybaby» — білим, «Live Forever» — димчастим. Димчастий і білий — непрозорі заливки, вони шумлять менше за прозорі. А в описі ювілейного «California Girls» стоять одразу синій непрозорий і прозорий: заливка там комбінована, і рівень фону по стороні буде трохи нерівним.

«Everybody’s Everything» — єдиний подвійник-збірка на звичайних 33 обертах, і це найлогічніший вхід для тих, хто не хоче збирати мікстейпи по одному.

З чого почати

Для першого знайомства найзручніша збірка «Everybody’s Everything»: вона зібрана з різних періодів і показує обидва боки — гітарний і треповий.

Хто хоче почути ту саму платівку, з якої почалася вся сцена, має брати «Hellboy». Це найвпливовіший його реліз, і від нього тягнеться пряма лінія до всього, що лежить у Alternative Rap.

Тим же, кому ближче мелодія, ніж читка, підійде «Crybaby» — найспокійніший і найпісенніший його мікстейп, після якого можна рухатися вшир по Classic Rap/Hip-Hop.