Вінілові платівки EL Кравчук

EL Кравчук — український співак і актор, який почав кар’єру наприкінці дев’яностих. У варіантах написання імені на Discogs серед іншого фігурують «Андрій Кравчук» і «А. Остапенко-Кравчук» — сценічний псевдонім явно складений із частини прізвища. Дебютний альбом «Нічий» вийшов 1997 року, і саме він лежить у нашому каталозі на вінілі. Про артиста є окрема стаття в українській Вікіпедії — посилання на неї стоїть прямо в профілі Discogs, що для виконавця його покоління трапляється не так часто.

Як змінювалося звучання

За класифікацією Discogs дебютний «Нічий» — це суміш електронної музики й попу зі стилями house і schlager воднораз, що для української естради середини дев’яностих доволі точно описує моду того часу: танцювальні ритми поруч із мелодійними куплетами в дусі континентального шлягера.

Далі йшли «То Моє Кіно» 1998 року, «Навіщо?» і «Мортидо» 2001-го, «Ти Не Вір» 2004-го — переважно з українськомовними назвами, хоча вже 1999 року проміж них з’явився реліз «Кокаинеточка» з російською назвою. Починаючи з 2010-х мовна картина остаточно змінюється: «То, Что Я Должен Сказать…», збірка «Избранное», «На Облаках» і «Сумасшедшая» — усі російськомовні. Окрім власних альбомів, наприкінці дев’яностих і на початку двохтисячних артист регулярно з’являвся на всеукраїнських збірках і телефестивалях — «Таврійські Ігри», «Шлягер», «Колесо Фортуни» — типовий шлях активного учасника естрадної сцени того часу, а не одноальбомного виконавця. Загалом дискографія на Discogs налічує близько десятка студійних альбомів і збірок за понад п’ятнадцять років.

Що шукати на вінілі

У базі Discogs альбом «Нічий» задокументований лише як компакт-диск 1997 року на лейблі MB Records з каталожним номером MBCD 002, випущений в Україні. Окремого вінілового видання там немає, тому наша платівка не має відповідника в базі за штрихкодом — це не помилка каталогу, а просто відсутність запису. У колекціях Discogs цей CD позначили лише дев’ять користувачів, а серед ідентифікаторів релізу — навіть штрихкод CD-видання в базі не зафіксований. Для локального українського випуску середини дев’яностих це типова ситуація: такі платівки просто рідко потрапляли в поле зору каталогізаторів.

Продюсером альбому в кредитах CD-видання зазначений Євген Рибчинський, аранжування зробив Сергій Гримальський, а на гітарах грали Майкл і Стефан Василишин; бек-вокал — Наталя Гура. Одинадцять треків платівки переважно україномовні, окрім однієї несподіванки: шостий трек має назву французькою — «Une Lettre».

Останній, одинадцятий трек — це не нова пісня, а клубний ремікс: «Доля (D.J. Ice House Remix)», танцювальна версія відкриваючого треку альбому. Саме через цей ремікс Discogs і додає до жанрового опису house поряд зі schlager — основна частина платівки й фінальний ремікс належать до різних танцювальних традицій.

З чого почати

Тим, хто хоче почути альбом таким, яким його випустили 1997 року, підійде саме наша платівка «Нічий» — це початок кар’єри артиста, ще до мовного повороту в бік російськомовних назв — особливо помітно ця межа чути, якщо слухати альбоми поспіль у хронологічному порядку. Тим, кому цікавий пізніший період, варто мати на увазі, що альбоми 2010-х років «То, Что Я Должен Сказать…» і «Сумасшедшая» в нашому каталозі відсутні. А тим, хто прийшов через клубний ремікс на завершення платівки, варто звернути увагу на ширший жанровий контекст — house-музику як таку, адже саме через неї Discogs і додав цей стиль до опису альбому.

У нашому каталозі артист прописаний у розділі Поп і соул. А танцювальний ремікс на платівці веде до ширшого жанрового контексту — House, який не є нашим напрямком саме для цього артиста, а лише жанровою класифікацією Discogs.