Вінілові платівки David Guetta

Французький діджей і продюсер, який з початку двохтисячних відповідає за звучання танцювального мейнстріму. У нашому каталозі він представлений двома двоплатівковими виданнями, і це доволі точно описує його стосунки з форматом: основний каталог Гетти живе в цифрі та на синглах, а на платівки виходить переважно те, що вже встигло стати класикою. Обидві позиції в нас — перевидання 2019 і 2021 років, а не оригінальні преси, і краще знати це до покупки.

Як змінювався звук

Ранній Гетта — це французький хаус із фільтрованими петлями та живим вокалом. «Just A Little More Love» 2002 року Discogs і досі класифікує як House і Euro House: співає Кріс Вілліс, співпродюсером альбому вказаний Жоакім Гарро, і саме цей дует визначає звучання платівки більше, ніж ім’я на обкладинці.

«One Love» 2009 року — точка розвороту в бік американського попу. Це чути навіть у тому, як реліз каталогізують: замість чистого House у графі жанру з’являються одразу Electronic і Pop, а серед стилів поруч із House стоїть Electro. Трек-лист побудований навколо запрошених вокалістів, а хронометраж пісень тримається в межах трьох з половиною хвилин — формат радіоефіру, а не танцполу.

Те, що було далі, добре видно за тегами MusicBrainz: поруч із house і dance-pop у профілі артиста стоять electro house, festival progressive house і future rave. Це вже не французька школа, а стадіонна сцена, де важлива не текстура звуку, а момент, коли вступає біт.

Що шукати на вінілі

Обидва наших видання формально французькі — країна релізу Франція, лейбл Gum Prod. Але диски штампували в Німеччині. У «One Love» завод названий прямо: Optimal Media GmbH. У «Just A Little More Love» заводу в кредитах немає, зате в раннауті всіх чотирьох сторін вибитий заводський номер замовлення Bj63121 — того самого формату, що й BJ59353 на «One Love». За цими номерами видно навіть порядок робіт: тираж 2019 року різали раніше за тираж 2021-го, хоча в каталозі вони стоять поруч.

Далі відмінності. «Just A Little More Love» вийшов у розкладній обкладинці, за ліцензією Warner Music France, оригінал альбому — 2002 рік. «One Love» простіший за оформленням: фотографію для обкладинки знімала Еллен фон Унверт, дизайн зробила студія timandjohn.net, на етикетках стоять GEMA і BIEM — ще одне свідчення європейського виробництва при французькому релізі. Чотирнадцять треків розкладені на чотири сторони, і жодна з них не перевантажена: найдовший трек не дотягує до п’яти хвилин.

Цифри спільноти Discogs розходяться різко: «One Love» лежить у 468 колекціях, «Just A Little More Love» — у 83. Оцінка в другого вища (4,89 проти 4,53), але поставили її дев’ятеро проти тридцяти шести, тож порівнювати ці бали між собою немає сенсу.

З чого почати

Якщо вам потрібен саме той Гетта, якого крутили всюди у 2009-му, беріть «One Love»: там зібрано все, що зробило його ім’я впізнаваним поза клубами. Це найпростіший вхід і найбільш очевидний.

Якщо цікавіше, з чого він починав, — «Just A Little More Love» звучить зовсім інакше: менше поп-структури, більше довгих петель і фільтрів. Поруч варто дивитися решту хаусу, звідки цей альбом виріс.

Якщо ж ви збираєте танцювальну музику ширше, розділ електроніки дає контекст, у якому обидві платівки читаються зрозуміліше. Розбирають такі перевидання швидко — тиражі не безмежні.