Вінілові платівки Blockhead

Блокхед — це Ентоні Саймон, продюсер із Мангеттена, народжений 8 жовтня 1976 року. У довідниках він підписаний коротко й точно: американський хіп-хоп-продюсер на Ninja Tune. Ім’я його ви побачите не на обкладинках чужих альбомів, а в дрібному шрифті кредитів — він з тієї породи, що робить біти для інших і лише між справами випускає своє. Саме тому його сольні платівки звучать як інструментали, з яких хтось забув зняти вокал, і це не вада, а метод.

Як змінювався звук

Стартова точка — Music By Cavelight 2004 року, перший сольний альбом на Ninja Tune. Записували й зводили його в студії Dayliner Manor, за пультом сидів Baby Dayliner, мастеринг зробив інженер під псевдонімом Voda на 10th Planet. Половину матеріалу Саймон написав не сам — у кредитах поруч стоїть Демієн Періс. Це той Блокхед, у якого семпл ще звучить як семпл: чутно, звідки він вирізаний, і чутно шов.

П’ять років потому вийшов The Music Scene, і різниця чується з першого такту. Десять треків замість двадцяти, щільніша структура, менше колажу й більше композиції. Прикметно, що в кредитах цього релізу продюсер узагалі не вказаний — Discogs позначає його як uncredited. Альбом при цьому зібрав удвічі більше слухачів, ніж дебют, і саме його найчастіше називають, коли згадують ім’я Блокхеда.

Паралельно він працює не сам: довідники приписують йому участь у чотирьох спільних проєктах — Party Fun Action Committee, Lipphead, Nobody’s Smiling і The Mighty Jones. Сольна дискографія — лише одна з ліній, і найспокійніша з них.

Що шукати на вінілі

Обидві наші позиції — тиражі 2022 року, коли Ninja Tune повернула в друк ранній каталог. Music By Cavelight у нас позначений як три платівки, і тут важливо розуміти, що саме ви берете: сам альбом займає дві платівки, чотири сторони, двадцять треків, а третя — бонусний дванадцятидюймовий диск з інструменталами Aesop Rock. Тобто це не потрійний альбом, а альбом плюс окремий диск роботи, зробленої для іншого артиста. Вініл там пропалено-помаранчевий із мармуровим розводом — у нашій картці колір не проставлений, у Discogs він зазначений прямо.

The Music Scene пресували на французькому заводі MPO, і цей тираж цікавий деталлю, яку легко перевірити руками. Раннаут витравлений вручну — рядки ZEN LP 149 A і ZEN LP 149 B, — і лише клеймо MPO з роком 22 і шестизначним номером вибите машиною. Ще одна дрібниця: на корінці й на звороті конверта каталожний номер стоїть як ZEN149, а на наклейці зі штрихкодом — ZEN149C. Це не підробка й не помилка магазину, а розбіжність самого лейбла, вона однакова на всьому тиражі. Вініл непрозорий бірюзовий, 180 грамів, усередині — код на цифрову копію.

З чого почати

Якщо вам потрібен фон, під який можна працювати або вести машину, беріть The Music Scene: він рівніший, коротший і не смикає увагу. Якщо цікавить сама техніка — як із чужих платівок збирається нова річ — тоді Music By Cavelight, там шви навмисно видно. Якщо ви прийшли з боку репу і знаєте Aesop Rock, у вас взагалі немає вибору: бонусний диск у комплекті з Cavelight — це рівно те, за чим ви прийшли.

Наша навігація ставить обидві платівки в Trip Hop, тоді як Discogs описує їх точніше — Instrumental і Downtempo, а жанрами позначає одразу Electronic і Hip Hop. За цією другою міткою прямий сусід — Downtempo/Ambient/Electronic, і якщо Блокхед зайшов саме темпом, а не семплами, копати варто туди.